Page 63 - ЛЕКЦІЯ 1

Невербальні засоби передавання інформації людина освоює раніше, ніж

вербальні. Немовля починає розрізняти емоційні стани матері, реагує на інтонацію

голосу, вираз обличчя, жести, дотики. У дорослих при контактах з незнайомими

перше враження виникає саме завдяки засобам невербального спілкування.

Сьогодні можна виділити чотири форми невербальної комунікації: кінетика,

паралінгвістика, проксеміка, візуальне спілкування. Кожна із них використовує

свою власну знакову систему.

Оптико-кінетична система знаків включає жести, міміку, пантоміміку. Вони

характеризують інтенсивність вияву переживань людини. Характерною ознакою

міміки є її універсальність та специфічність для вираження різних емоцій.

Інтерпретація емоцій пов’язана з подвійною природою міміки. З одного боку, міміка

зумовлена природженими факторами відображення універсальних емоцій на

обличчі, таких як жах, радість, біль. Вони зрозумілі людям різних культур. З іншого

– міміка залежить від особливостей певної соціальної культури, конкретних норм,

еталонів.

Національні, етнічні, культурні стандарти відбиваються на мімічних реакціях,

зумовлюють певну форму їх протікання. Посмішка означає позитивне ставлення до

іншої людини, сльози є універсальною ознакою скорботи, одначе форма вияву цих

реакцій – коли, як, як довго слід посміхатися чи плакати – залежить від
національних, соціокультурних особливостей.

Позитивні емоції досить рівномірно відбиваються на обох боках обличчя,
негативні емоції – чіткіше на лівому боці. Найбільш експресивними є губи людини,

її брови, рухи м’язів у нижній частині обличчя.
Емоційні переживання людини можна визначити з її пантоміміки: жестів,

пози, рухів. Жести, міміка, інтонація допомагають людині, яка говорить, зосередити

увагу співрозмовника, виразити своє емоційне ставлення до інформації, яку вона

передає.

Паралінгвістична система – це система вокалізації, тобто якість голосу, його

діапазон, тональність.