Page 58 - ЛЕКЦІЯ 1
P. 58
“підказують” своїм ставленням та оцінками інші люди. Але внутрішньо людина
може прийняти або неприйняти ту модель поведінки, яку пропонують їй оточуючі.
Якщо ставлення негативне, то людина може заходити в конфлікт або з собою (коли
приймає “нав’язану” їй модель поведінки, але не схвалює), або з оточуючими (коли
не приймає її).
Дослідження комунікативних зв’язків у групі за кількістю і спрямованістю
контактів, за їх змістом теж виявляє стан взаємин. Негативний розвиток стосунків
призводить до поступового відособлення окремих членів групи, зменшення
кількості контактів, активізації опосередкованих засобів зв’язку порівняно з
безпосередніми, згортання мережі комунікативних зв’язків (до формально
необхідних), затримки інформації щодо засобів опосередкованого спілкування та
руйнування зворотного зв’язку. Такі комунікативні зв’язки й організації є
емпіричними показниками її соціально-психологічного клімату.
Людина може зрозуміти власну цінність лише тоді, коли її справи набувають
суспільної значущості, мають певну цінність для інших. Самооцінка зростає на
підставі стосунків з оточуючими. З цього погляду самооцінка є груповим ефектом і
однією із форм вияву соціально-психологічного клімату.
Позитивна оцінка свого місця в системі стосунків породжує почуття
задоволеності собою та іншими. Переживання взаємин відбивається на настроях,
зумовлює самопочуття людини. Певні настрої шляхом навіювання поширюються на
інших людей і створюють відповідний психологічний фон. Самопочуття, настрій –
за походженням соціально-психологічні явища, а за виявом – індивідуально-
психологічні стани, що становлять суб’єктивні індикатори соціально-
психологічного клімату.
6.4 Майстерність педагогічного спілкування
Важко уявити собі спілкування, яке б зовсім не несло пізнавального або
виховного заряду. Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача
із студентами (в процесі навчання і виховання), що має певні педагогічні функції і
спрямованість на створення сприятливого педагогічного клімату, оптимізацію
