Page 41 - ЛЕКЦІЯ 1

4.3 Розвиток у студентів здібностей самостійного судження
Велике значення має розвиток у студентів здібності самостійного судження.
Суттєву роль у вирішенні цього завдання відіграє обстановка навчання, новизна,

цінність і корисність вивчаючих положень. Самостійність судження проявляться по-
різному. Воно може відноситись до іншого предмету або до цілого класу предметів.
Судження зв’язано з умовиводами на логічній основі і на основі аналогій.
Сукупність суджень визначає зміст поняття про який-небудь предмет і явище.
Розвиток самостійного судження дає можливість формувати і ставити завдання,
видозмінювати їх. На основі розвинутого самостійного судження розвивається
контролююче мислення, що порівнює і оцінює правильність суджень і понять.
Контролююче мислення проявляється в процесі засвоєння системи знань в тих
випадках, коли наукові поняття утворюються різними способами розумової
діяльності, коли від досвідних уявлень приходиться переходити до узагальнених
знань. Контролююче мислення необхідно в процесі примінення знань на практиці
для отримання нових знань і для формування своїх поглядів, переконань і наукового
світогляду. Для розвитку здатності судження і контролюючого мислення в процесі
навчання необхідно, щоб учбовий процес включав такі форми занять, які б
поєднували два вида суджень: судження емоційне яке основане на почуттях, і
судження розсудкове, основане на логіці мислення. З цим пов’язаний і характер
набуваючих знань, які умовно можна розділити на знання безпосередні і знання
опосередковані, доказові.
Безпосередні знання – це такі, коли сприйняття, уявлення, судження і поняття

формуються при безпосередньому спостереженні предмета вивчення за допомогою

органів чуття і розумового узагальнення.

Доказові знання формуються без безпосереднього розгляду реального

предмету, набуваються на основі опосередкованих умоглядних, логічних,

математичних доведень.

Учбовий процес вищої школи не може обмежуватись тільки судженнями,
основаними на безпосередньому сприйняття, він вимагає їх зв’язку з логічним і
іншими доказовими формами організації мислення, тобто звернення до
дедуктивного та індуктивного умовиводів, встановлення зв’язку між конкретним і
абстрактним в учбових дисциплінах, в умінні бачити в конкретному загальне, в
абстрактному – конкретне.
Література
8. Казаков В.Г., Кондратьєва Л.Л. Психология, М., 1989.
9. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка. К., 1995.
10. Основи психології. К., 1995.
11. Клинс Ф. Пробуждающееся мышление. М., 1977.
12. Основы инженерной психологии. М., 1977.