Page 44 - ЛЕКЦІЯ 1
        P. 44
     зв’язки,  уточнюються,  диференціюються,  узагальнюються  і  перекодовуються.  З
            іншого  –  матеріали  пам’яті  забуваються,  стають  непридатними  для  практичного
            використання.  Досвід  у  свідомості  успішно  зберігається,  якщо  він поновлюється  і
            збагачується, інакше дані досвіду втрачають сенс, притуплюються і зникають, коли
            боротьба цих двох процесів відбувається не на користь збереженню.
                   Забуваються всі здобутки досвіду, і з тим більшою інтенсивністю, чим менше
            вони залучені в роботу.
                   Процес  забування  проходить  нерівномірно:  спочатку  швидко,  потім
            повільніше.  На  протязі  перших  5  днів  після  запам’ятовування  забування  йде
            швидше,  чим  в  наступні  5  днів.  Дослідження  процесу  забування  виявили  одну
            цікаву особливість: найбільш повне і точне відтворення складного матеріалу буває
            не  зразу  після  запам’ятовування,  а  через  2  –  3  дні.  Таке  покращене  відтворення
            називається  ремінісценцією.  Її  прояв  обумовлений  зняттям  процесу  гальмування,
            викликаного втомлюваністю нервових клітин в процесі запам’ятовування.
                   Відтворення  –  процес  відновлення  збереженого  матеріалу  пам’яті  для
            використання в діяльності та спілкуванні – полягає у пожвавленні або повторному
            збудженні  раніше  утворених  у  мозку  нервових  зв’язків.  Розрізняють  два  види
            відтворення: впізнавання і згадування.
                   Впізнавання – це відтворення якого-небудь об’єкта в умовах повторного його
            сприйняття.  Побачивши  людину  вдруге,  ми  можемо  пригадати,  що  вже  десь  її
            бачили,  а  потім  пригадати  й  характерні  риси  її  поведінки.  Проте  не  завжди
            впізнавання  повне  і  достатньо  визначене.  Часто  ми  переживаємо  відчуття,  що
            бачимо когось знайомого, але не можемо ототожнити його з певною людиною. Або
            впізнали саму людину, Але не згадуємо всіх обставин, пов’язаних з нею.
                   Згадування – відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту й завдань
            діяльності.  Воно  буває  мимовільним  (наприклад,  ненавмисне  згадування)  або
            довільним,  коли  ставиться  репродуктивне  завдання,  робиться  вольове  зусилля,
            організовуються  спеціальні  мнемічні  дії.  Якщо  матеріал  добре  запам’ятований  і
            міцно  закріплений,  то  згадування  проходить  легко.  Однак  часом  нам  не  вдається
            згадати  щось  потрібне  одразу.  Таке  згадування  вимагає  напруження  розумових
     	
