Page 7 - ЛЕКЦІЯ 1

Людина спілкується з іншими людьми, без чого неможливі її інтелектуальний

і моральний розвиток. В ході такого спілкування складаються міжособистісні

відносини між людьми офіційні і неофіційні, ділові і особистісні, інтимні.

Психологічні аспекти таких явищ вивчає психологія людського спілкування.

Вивчаючи психологію і поведінку людей, вчені шукають їх пояснення, з

одного боку, в біологічній природі людини, з другого – в її індивідуальному досвіді,

з третьої – в законах, на основі яких будується і з якими функціонує суспільство.

Досліджується залежність психіки і поведінки людини від місця, яке займає вона в

суспільстві, від тієї соціальної ролі, яку вона відіграє в суспільстві.

Крім індивідуальної психології поведінки в коло явищ, що вивчається

психологією, входять і відносини між людьми в різних людських об’єднаннях,

великих і малих групах.

В ХХ ст. психологічні дослідження вийшли за рамки тих явищ, навколо яких

на протязі століть концентрувалися. В цьому зв’язку назва “психологія” втратила

свій первісний, досить вузький зміст, коли вона відносилась тільки до суб’єктивних

явищ свідомості. Однак до цього часу у відповідності з традицією, що склалася

століттями за цією наукою зберігається її попередня назва.

1.2 Етапи розвитку психології та її основні напрямки.

Одним з найпоширеніших є визначення психології як науки про душу. Проте

саме поняття “душа” пройшло певний історичний шлях задовго до того, як

психологія зробила його предметом свого дослідження.

У стародавньому світі психологія виникла й набула розвитку як вчення про

душу. Так, античний філософ Геракліт Єфеський (544 – 480 до н.е.) вчив, що душа

являє собою один із мінливих станів вогню, що перебуває у вічному русі і є

першоосновою матеріального буття.

Демокріт (460 – 370 до н.е.) вважав, що “душа є началом рушійним” – і

складається з рухливих атомів – найдрібніших, благородніших, ніж атоми тіла. Він

заперечував безсмертя душі, вважаючи, що вона гине разом із тілом.