Page 11 - 4
P. 11

Отримана  крива  пересіченості  на  думку  М.М.Протодьяконова  та  інших  авторів  має  ряд
               властивостей, які дозволяють апроксимувати її аналітичним виразом
                                           t
                                p t( )   hln( 1  )  ,                                                                                      (3.6)
                                          m

               де  h,m  -  параметри,  що  визначають  тип  рельєфу.  Відзначається  три загальних властивості
               кривої пересіченості: при х=0 р=0; тангенс кута між дотичною до кривої пересіченості і віссю
               х    на  початку  координат  має  обмежену  величину;  функція  р(t)  є  зростаючою  при  t.
               Остання властивість, як вже було сказано, не завжди підтверджується. Оскільки на земній
               поверхні немає ділянки на якій перевищення  зростали б  до нескінченості при збільшенні
               відстані між точками.
                      В  літературі  зроблені  висновки  про  непридатність  кореляційних  функцій  для
               описування    висот  рельєфу  земної  поверхні.  З  цим  теж    важко  погодитись.  Вказаний
               висновок  зроблено  на  основі  порівняння  виразу  (3.6)  з  різними  формулами,  що
               використовуються  для  апроксимації  автокореляційних  функцій.  Для  вияснення  цих
               суперечливих положень були проведені експериментальні дослідження.
                      Між  кривою  пересіченості  М.М.Протодьяконова,  автокореляційною  функцією  і
               згорткою функцій існує певна схожість, яка добре помітна при їх обчисленні. Для побудови
               кривої пересіченості беруть профіль місцевості x(t) довжиною Т, який задано дискретними
               значеннями в точках n=0,1,2,...,N-1. Крім цього, беруть копію x k(n) цього ж профілю. Копію
               зміщують  відносно  оригіналу  на  один  крок  в  точку  1  (і=1).  Знаходять  модулі    різниць
               відміток на всіх N-1 точках в області перекриття профілю з його копією. Знайшовши середнє
               значення модулів різниць відміток, отримують перше значення кривої пересіченості.
                      Потім копію профілю зміщують на два інтервали, тобто початковою точкою в точку
               оригіналу  2  (і=2)  і  знову  визначають  середнє  значення  різниць  відміток  за  абсолютною
               величиною  між  початковим  профілем  і  його  копією  в  зоні  перекриття.  Таким  чином
               отримують друге значення кривої пересіченості і аналогічно знаходять всі інші значення.
                  Для профілю, поданого  функцією x(t), крива пересіченості виражається формулою

                                                 T 
                                            1
                              p( )                 [ x t( )   x t(    )] d
                                                                                ,                            (3.7)
                                         T   
                                                  0

               де  - зміщення функції по осі часу. Якщо ж профіль заданий дискретними значеннями, то
               крива пересіченості може бути представлена виразом

                                     1     N  1  i
                         p i( )                  [ x n( )   x n i(   )]
                                                                            .                             (3.8)
                                   N    i
                                            n0

                       Для  створення  алгоритмів  і  складання  програм  обчислення  кривої пересіченості за
               профілем, представленим висотами в дискретних точках, покажемо приведені обчислення в
               схематичному вигляді, що є наочним при створенні алгоритму.
                      Для і=1
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16