Page 14 - 394-_

З точки d на плані прискорень відкладаємо вектор
нормального прискорення, який зображається відрізком:
a n
dn  FD (мм).
4

a
З точки n проводимо лінію, перпендикулярну до FD, а з
4
полюса – пряму, паралельну горизонталі. На перетині
отримуємо точку f . Тангенційне і абсолютне прискорення
цієї точки дорівнюють:
2
2
a   n  f  (м/с ); a  p  f  (м/с ).
FD 4 a F a a
Положення точки s на плані прискорень визначаємо,
4
відклавши від точки d відрізок:
DS
ds  df 4 (мм).
4
DF
Сполучаємо полюс p з точкою s і обчислюємо
a 4
прискорення цієї точки:
2
a  p s  (м/с ).
S 4 a 4 a
Знаходимо кутові прискорення ланок 2, 3, 4 за
формулами:
a  a  a 
2
2
2
  CB (рад/с );   CE (рад/с );   FD (рад/с ).
2 3 4
l l l
CB CE FD
Напрям кутових прискорень  і  визначаємо за допомогою
2 3
 
тангенційних прискорень a CB a, CE , які переносимо умовно в
точку c .При цьому знаходимо, що прискорення  і
2 3
напрямлені проти руху годинникової стрілки. Прискорення 
4
напрямлене за рухом годинникової стрілки, на що вказує

вектор a FD , умовно перенесений в точку F.

14