Page 28 - 346_

суспільну роль. Традиції епічної поезії, сакральної та
героїчної скульптури і особливо трагедії показували, яке саме
наслідування малося на увазі, яким чином воно
спрямовувалось на пошук і жорсткий відбір найвищих
якостей людяності, най благородніших якостей доброчинності
при відсутності будь-якого аскетизму, невластивого етичним і
естетичним поглядам греків.
У ХVІІІ столітті спроби підійти до вивчення світової
історії викликали необхідність пояснити героїзм, його місію і
роль в історії людства. Хоч перші уявлення про героїзм
сформувалися ще в грецькій міфології, проте за античною
традицією вважалося, що вік героїв минув. І тільки в добу
Відродження, а потім й упродовж всього Нового часу, аж до
Великої Французької революції, героїчний ідеал знов почав
надихати найдійовіших представників цього революційного
періоду. Образ “героїчного ентузіаста”, повного пристрасті і
мужності в боротьбі за утвердження розуму, змалював
Джордано Бруно у творі “Про героїчний ентузіазм”. В описі
героїчного ідеалу Д. Бруно виступив проти християнського
розуміння бого-натхненності героя, згідно з яким великі дії
людей є проявом волі Божої. Такого героя Д. Бруно порівнює
з знаряддям або посудиною, до якої, як до порожньої кімнати,
входить божеська свідомість і дух. Такому героєві Д. Бруно
протиставляє ідеал людини, яка має природний світлий і
ясний дух, керується пориваннями до істини і справедливості,
захоплює світло розуму і йде далі, ніж звичайні люди.
Детальніший соціологічний аналіз явищ героїзму дав
відомий італійський філософ Д.Віко у творі “Основи нової
науки про загальну природу націй”. Викладаючи свою теорію
історичного коловороту, Д. Віко наголошує, що героїзм
притаманний лише початковим етапам розвитку людської
цивілізації – “віку героїв”.
Героїзм стародавніх, вважав Віко, означав зовсім не те,
що приписувала йому наступна наука, і ґрунтується він на
іншій основі, ніж високий ступінь моральності. Ті герої були
вищою мірою дикі і грубі, відзначалися надзвичайно слабкою
здатністю розуміння, необмеженою фантазією, пристрастями,
через що були малокультурними, жорстокими, незрілими і
дикими у своїх вчинках.
26