Page 27 - 346_

неусвідомленого і загрозливого цілком зрозуміла. Адже
мистецтво, як і пізнання, не може обминути ті аспекти
суспільного життя, які впливають на нього, але ще лишаються
поза сферою їх практичного опанування. Зрештою, не це є
предметом критики в сучасному мистецтві.
Отже, потворне має в естетичній практиці людини
особливе значення. Воно виступає як усвідомлена людиною
загроза її існуванню, як те, що підриває підвалини людяності,
що потребує духовного та практичного опанування.

3.3 Категорії “піднесене” і “героїчне”.
До загальних категорій естетики належить категорія
піднесеного, яка має давню історію і по різному тлумачиться
естетичною наукою. Піднесене розглядається і як самостійна
естетична категорія, що має специфічний зміст, і як
модифікація категорії прекрасне.
Поняття піднесеного і низького мають ще один відтінок
– співвідношення великого і малого, для людини значущого і
незначного.
Як самостійне естетичне поняття піднесене почало
використовуватися в пізній античності у зв’язку з теоріями
поетики і риторики. Спочатку терміном „піднесене”
позначався особливий стиль мови, що характеризувався
урочистістю та значущістю. Використання його
обумовлювалось предметом поетичного опису і не зводилося
тільки до прийомів риторичної техніки. Тобто велич самого
предмета (велика і славна битва або якісь значні явища
природи) зумовлювала прозаїчну мову ставати піднесеною.
Важливим тут є тонке відчуття стилю, бо навіть найменша
надмірність може призвести до протилежного наслідку.
Вчення про піднесене має в античній естетиці особливе
значення, адже воно сприяло розробці естетичного вчення про
мистецтво у двох відношеннях. Йдеться, поперше, про
ідеальність змісту мистецтва і , по-друге, про формальну
самостійність бутності його. Після того, як Аристотель
проголосив, що мистецтво має наслідувальний характер, а
разом з тим, що воно є ще й ремеслом, майстерністю,
потрібно було встановити предмет наслідування, для того щоб
визначити зміст витонченого мистецтва та його культурну і
25