Page 23 - 346_

В історії розвитку естетики, як науки категорія гармонії
існувала а трьох основних типах розуміння: математичному,
естетичному, художньому.
Сучасна естетична наука широко використовувала
філософські категорії „гармонія і міра” в різних сферах
діяльності.
Однією із кардинальних її проблем є питання про
гармонію природи, про гармонію всесвіту.
Важливим аспектом вивчення гармонії є вирішення
сучасних екологічних проблем, співжиття людини і біосфери,
збереження і відтворення природи.
Особливе місце займає вивчення гармонійно-розвиненої
людини.

3.2 Категорії “прекрасне” і “потворне”.
Серед найвищих цінностей людства, якими є істина,
добро і краса, остання займає особливе місце в житті людини.
Вона здавна була предметом дискусій, зіткнень різних думок і
уявлень. Відомо, що історичні уявлення про красу нерідко
суперечать одне одному. Реальні предмети, які оцінюються як
прекрасні, різняться між собою.
Платон дає уявлення про прекрасне як „одвічну ідею”, до
якої реальні прекрасні предмети мають лише опосередковане
відношення. В ті самі часи інше уявлення про прекрасне
зародилося в естетичній концепції Аристотеля. Стихійний
матеріалізм цього мислення змусив його шукати сутність
краси в об’єктивних властивостях предметів і явищ. Для нього
краса міститься у величині і порядку. Закладена Аристотелем
традиція пошуку об’єктивних властивостей предметів, що
забезпечують їхню досконалість, хоч і була представлена в
історії естетики численними варіантами, проте розкрити
таємницю краси все ж не змогла. Отже, при естетичній оцінці
людині слід виходити з її сутності і прекрасне в людині має
перебувати в тісному зв’язку з її суспільно моральною
природою „прекрасне те, яке окрім того, що бажане саме
заради себе, заслуговує ще похвали, або, що будучи благом,
приємне, тому що воно благо. Якщо у цьому зміст поняття
прекрасного, то доброчесність доконче є прекрасне, тому що
будучи благом, вона ще заслуговує похвали”.
21