Page 30 - 346_

3.4 Категорії “трагічне” і “комічне”.
Розвиток драматичного пов’язаний з пізнанням
закономірностей і рушійних сил людської поведінки. Як для
трагедії, так і для комедії властиві такі загальні закони
драматургії:
1) наявність дії;
2) конфлікту, тобто протирічна ситуація;
3) завершення дії з досягненням цілі або відмова від її
здійснення. Драматичне мистецтво виникло спочатку у формі
трагедії. Потім з’явилась і комедія. Історично першою
формою трагічного конфлікту є конфлікт життя і смерті.
Істинний трагізм виникає в ситуації, коли в центрі трагічної
колізії вільно діюча особистість.
Шекспір, який є представником пізньої епохи, у своїх
трагедіях перший порушує питання про природне право
людини свідомо і вільно прийняти рішення – діяти або не
діяти виходячи з особистого інтересу.
У ХХ столітті Західна Європа змінила свої уявлення про
трагічне порівняно з класичним його розумінням. Увага
зосередилась здебільшого на внутрішньоособистих
переживаннях.
Категорія “комічне.”
Останньою фазою всесвітньо-історичної форми є її
комедія, тобто протиріччя між значущістю форми і
нікчемністю змісту, що вгадується критично спрямованим
розумом.
Комічне, як і трагічне, пов’язане із свободою людини,
впевненістю її в безумовній можливості піднятися над собою,
над власними інтересами.
Сміх є необхідним елементом комічного, завдяки якому
відбувається розв’язання самої, а водночас і душевна розрядка
глядача, слухача, читача від напруги співпереживання. Сміх
супроводжує відкриття нікчемності, що претендує на якусь
значущість, сміх зміцнює гідність людини.
Комічне є різноманітним, має різні ступені і форми
вираження, такі, зокрема, як гумор, сатира, сарказм. Усі вони
є знаряддям подолання недоліків у людині та соціальних
процесах, руйнацій хибних ілюзій людей про себе, засобом

28