Page 32 - 346_

процесі самовпливу мистецтво включається в
найрізноманітніші стихії людської діяльності.
Що ж до глобального найширшого розуміння мистецтва,
то необхідно констатувати, що воно з незаперечною
очевидністю включене у загально історичний процес людської
діяльності – це праця, виробництво, соціальні відносини,
духовну сферу, від яких значною мірою залежить і на які
водночас впливає.
Характерною рисою взаємозв’язку мистецтва і діяльної
сфери є невідступна змінюваність загальної картини
художнього життя в залежності від тих чи інших сфер
діяльності, історичних фаз розвитку суспільства.
Зміна світогляду, стилю мислення, діяльності у пізнанні
змінює тип художнього мислення і естетичного
світовідношення.
Твори мистецтва, передбачена в них змістовна і
зовнішньочуттєва структура починають жити повнокровним
життям, коли вступають у взаємодію з часом, історією
суспільства і особистими інтересами людини.
Мистецтво – це процес повного розгортання його
функцій в різнобічних зв’язках і взаємозумовленості, єдності
життєдіяльності з суспільними структурами.
Мистецтво перемагає час і все минувше в житті тому, що
воно є мрія, ідеал, воно – свобода. Як символ віри і мрії
мистецтво має властивість утримувати в собі незнищенну
цінність, її неминучість. Це все відбувається при принциповій
обставині – коли непорушність моральних підвалин, на яких
піднімається людство, зростало його уявлення про істинність,
за якими могло оцінюватись мистецтво в цілому і кожен
мистецький твір зокрема.
Наприкінці ХІІІ століття з’являється новий термін “ars
nova”, що означає нове мистецтво. Французький композитор
Філіпо де Вітрі в своїй книзі з теорії музики з
безпрецедентною сміливістю висвітлив думку про те, що
мистецтво, як бачиться новим його творцям й ідеологам,
повинно позбутися багатьох канонів і заборон.
Джузеппе Мацоні вважав, що усіх поетів можна
розділити на тих, хто підсумовує свій час, і тих, хто зустрічає
новий. Представниками цього періоду були такі видатні
30