Page 20 - 346_

2.4 Естетичний ідеал.
Естетичний ідеал – це особливе духовне утворення, в
якому ідеально співвідносяться цілісність, творчість,
досконалість. У повному змісті естетичний ідеал можна
визначити як духовну мету естетичної практики.
Слово „ідеал” походить від грецького „ідея”, „поняття”,
„образ”, „уявлення”. Але в широкому розумінні, має
відношення і до інших сфер людської діяльності, наприклад:
ідеал політичний, ідеал соціальний, ідеал моральний. Але в
такому випадку частіше йдеться про принцип, який
сформульований в поняттях, таких як рівність, братерство,
свобода, тощо. Щодо естетичного ідеалу, то він має духовно-
практичну форму, оскільки звернений до емоційної, чуттєвої
сфери людини або, як кажуть, постає в конкретно-чуттєвому
образі.
Самостійне поняття „ідеал” вперше здобуто в естетиці
класицизму. Естетика класицизму модернізувала античне
вчення про наслідування таким чином, що наслідування
природи було доповнене наслідуванням ідеалу.
В естетиці поняття ідеал стає центральною естетичною
категорією за допомогою якої він визначає природу і зміст
мистецтва як духовну діяльність людини. Для Гегеля
мистецтво полягає в тому, що воно дає нам чуттєво-
споглядальне відтворення ідеї в образах, у той час як
філософія пізнає її в поняттях, а релігія – в уявленнях.
Ідеал у Гегеля постає як вираження позитивного
ставлення до дійсності, як стверджуючий пафос творчості по
відношенню до суттєвих, головних її тенденцій. Він виступає
як оновлюючі сили історичного часу, як втілення, що включає
в себе вищі громадянські, політичні, моральні інтереси
суспільства.
Естетичний ідеал постає як одна з форм естетичного
відображення дійсності. Причому відображення не пасивного,
а творчого, активного, здатного відкинути випадкове,
несуттєве і проникнути в сутність предмета. Тобто естетичний
ідеал є відображенням сутності предмета, явища, процесу, до
того ж сутності найвищого порядку, яка містить у собі вищу
форму розвитку реальності. Такою формою є суспільство, а
носієм її – суспільна людина як сукупність усіх суспільних
18