Page 38 - 2575
P. 38
3) експропріацію земель місцевого (індійського) населення;
4) завізне походження робочої сили.
До особливостей промислового перевороту в США можна віднести:
1) більш широке застосування водяного колеса;
2) більш тривале існування мануфактури і фабрики;
3) більш швидкі темпи стандартизації виробництва;
4) швидке застосування винаходів, у тому числі запозичених.
У 1860 році економіка США характеризувалася такими показниками: населення 31,5 млн. чо-
ловік, у тому числі 4 млн. рабів; 1100 бавовняних фабрик з 5 млн. веретен; 1 млн. тонн чавуна, 14
млн. тонн вугілля, 49 тис. км залізниць; частка сільськогосподарського населення — 59%, чисель-
ність зайнятих у промисловості і будівництві — 2,1 млн. чол., на транспорті й в торгівлі — 0,8
млн. чол., загальна вартість продукції фермерів — 1,2 млрд. дол., частка у світовому промислово-
му виробництві — 17%, у тому числі 0,9 млн. тонн бавовни — 66% його світового виробництва.
Просування кордону Штатів на Захід супроводжувалося постійними суперечками про характер
землеволодіння і типи господарства в новому штаті — фермерське або плантаторське, ра-
бовласницьке (екстенсивне) або вільне (інтенсивне). Супротивників, звісно ж у першу чергу, цікави-
ли не права людини і цивільні свободи, а питання про політичне й економічне зміцнення або південних
аристократів, або північних капіталістів. Протиріччя зрештою призвели до війни, у якій із величезною
перевагою перемогла Північ. Для фінансування військових дій уряд півночі вперше прибіг до випус-
ку паперових доларів. На Півдні також були випущені паперові гроші, які ще до поразки стрімко зне-
цінювалися стосовно золотих. Так вперше в історії відбулася гіперінфляція.
У 1862 році президент Лінкольн підписав Гомстед — акт, що давав будь-якому громадянину
США право за 10 доларів набути ділянки землі до 65 гектар. Через п'ять років особистого оп-
рацювання ця земля переходила в повну власність. Більш мільйона сімей скористалося цим правом за
перші 20 років.
Кері Генрі Чарльз (1793 –1879) – американський економіст, засновник ліберальної економіч-
ної теорії в США, представник ліберального оптимізму. Основні праці – “Гармонія інтересів агро-
культури, мануфактури і комерції” (1850), “Основи соціальної науки” (1857).
Оригінальність трактування вартості Кері полягала у тлумаченні її як оцінки людським розу-
мом опору, котрий потрібно подолати, щоб отримати бажану річ. Вартість збільшується чи змен-
шується, коли збільшується чи зменшується опір. Її визначають два фактори: природа та праця
людини, збережена завдяки її перемозі над природою.
Кері заперечує постулат класичної теорії про суперечність приватного та суспільного інте-
ресів, які узгоджуються завдяки “невидимій руці” ринку. Його теорія “гармонії інтересів” вихо-
дить з того, що суспільний поділ праці потребує єднання всіх членів суспільства і визначальним
стає не індивідуальний, а загальносуспільний інтерес. Капіталізм створює умови для всебічного
розвитку суспільства: виробництво розширюється, продуктивність праці й доходи зростають. Зро-
стання багатства суспільства стає основою для зростання добробуту всіх. Тому праця та інтереси
кожного мають бути підкорені загальній меті – розвитку суспільного виробництва. Дбаючи про
власні цілі, підприємці змушені поліпшувати умови виробництва і становище робітників. Кожен
учасник виробництва отримує доход, відповідний його внеску. Такий розподіл є цілком справед-
ливим, не створює підстав для соціальних суперечностей і забезпечує гармонійний розвиток капі-
талістичного суспільства. Підставою для соціального оптимізму Кері суттєво слугували особливо-
сті бурхливого економічного розвитку США тих часів.
МОДУЛЬ 2 СВІТОВЕ ТА УКРАЇНСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО , ЕКОНОМІЧНА ДУМКА
ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХІХ –ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Змістовий модуль 1. Світове господарство та економічна думка в період монополістичної
конкуренції (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.).
Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи та
США в кінці XIX - початку XX ст. Монополії — це великі господарські об'єднання, що знахо-
дяться в приватній власності (індивідуальній, груповій або акціонерній) і здійснюють контроль над
ринками за допомогою концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, науково-технічного
потенціалу з метою одержання монопольного прибутку. Основними формами монополісти-
чних об'єднань стають:
картелі — об'єднання, учасники яких укладають угоду про регулювання обсягів виробниц-
тва, умови збуту продукції і наймання робочої сили (як правило, у рамках однієї галузі). Уча-
сники картелів зберігають комерційну і виробничу самостійність;
синдикати — об'єднання, у яких розподіл замовлень, придбання сировини і реалізація гото-
вої продукції здійснюються через єдину збутову контору;
36