Page 37 - 2575

гу, банківської справи, Рошер намагався з’ясувати причини їх національних особливостей. З пози-
цій історичного аналізу він надавав рекомендації щодо фіскальної та торговельної політики, від-
носин між найманими робітниками та власниками. Протиставляв соціалістичним ідеям теорію по-
ступального розвитку суспільства.
Гільденбрант Бруно (1812–1878) – німецький економіст, один із основоположників історич-
ної школи. Основна праця –“Політична економія сьогодення і майбутнього” (1848). Гільдеб-
ранд виступив з різкою критикою класичної теорії, заперечував об’єктивність економічних законів
та універсальність теоретичних принципів і узагальнень. Вважав, що політекономія повинна бути
“наукою про закони економічного розвитку націй”, які можна виявити лише на основі вивчення
історії та узагальнення фактичного матеріалу. Він виділив три стадії економічної історії: “натура-
льна”, “грошова” та “кредитна економіка”. В основу періодизації покладено розвиток обміну.
“Кредитна економіка” будується на справедливому обміні і розподілі, для якого не потрібні гроші.
Це приватна економіка, що функціонує задля задоволення наперед визначених потреб споживачів
і стає можливою завдяки високим моральним якостям громадян. Роль держави полягає у керівниц-
тві соціально-економічним процесом.
Кніс Карл (1821–1898) – німецький економіст, один із засновників історичної школи. Основ-
на праця – “Політична економія з історичного погляду” (1853). Кніс вважав, що рівень еконо-
мічної могутності нації є результатом її попереднього історичного розвитку. Будь-які економічні
доктрини, в тому числі класична, не можуть бути правильними, оскільки загальних
закономірностей економічного розвитку не існує в принципі.
Нова історична школа зосереджує дослідження на проблемі соціальної рівноваги, яка розгля-
далась як необхідна умова економічного розвитку. Гарантом соціальної рівноваги повинна бути
держава, важливе значення надається й іншим соціальним інституціям. Головна відмінність школи
полягала у переорієнтації критики з класичної теорії на економічну теорію марксизму.
Найбільший внесок у концепцію німецької “нової історичної школи” зробили Густав Шмол-
лер (1838–1917), Луйо Брентано (1844–1931) та Карл Бюхер (1847–1930). Шмоллер очолив її
консервативне крило, він розглядав державу як основну рушійну силу суспільного розвитку, “си-
льна рука” якої є запорукою “класового миру”; започаткував “етичний принцип”: господарське
життя визначається не тільки природними й технічними, але й моральними факторами.
Послідовники “нової історичної школи” Вернер Зомбарт (1863–1941) та Макс Вебер (1864–
1920) продовжують пошук засобів удосконалення суспільства. Умовою поступального розвитку
вони вважають створення державою сприятливого соціального середовища, складовими якого є
право, релігія, традиції, мораль, рівень освіти та суспільна ідеологія. Вебера часто вважають за-
сновником сучасного інституціоналізму.
Економічні умови виникнення США. Особливості становлення ринкового господарства
в США. Роль ліберальної економічної теорії Г.Ч.Кері в розвитку капіталістичних відносин в
країні. За 300 років з моменту відкриття Північної Америки колонізаторами було по-
господарському опановано її Східне узбережжя і Південь — від Флориди до Техаса (який входив до
складу іспанської Мексики). На Півдні США склався плантаторський тип господарства, аналогічний
південноамериканському, заснований на використанні праці чорношкірих рабів. Економічна ефе-
ктивність рабовласницького господарства на Півдні США, всупереч поширеній думці, була досить
висока. На Північному Сході фермерське сільське господарство мирно існувало разом з мануфактур-
ною промисловістю, суднобудуванням і виробництвом алкоголю. Британія всіляко намагалась не
припустити бурхливого економічного розвитку своєї колонії, оскільки це могло б призвести до її
конкуренції з метрополією. Розумна в цілому економічна політика супроводжувалася всілякими дрі-
б'язковими обмеженнями і непоступливістю в галузі самоврядування і податкової політики. Як це часто
буває в історії, саме незначний на перший погляд привід призвів до війни, що мала наслідки, які шкід-
ливі для всього світу.
Війна за незалежність (1775-83 р.) носила по суті антифеодальний, антиколоніальний, буржу-
азний характер. До числа ЇЇ найважливіших наслідків можна віднести:
1) ліквідацію феодальних порядків, що встановлювалися Англією в сільському господарстві,
що відкинило колоніально-фермерський шлях розвитку господарства;
2) роздолля для підприємницької діяльності в різноманітних галузях відчинив дорогу до по-
будови підприємницької економіки;
3) звільнення від обмежень у міжнародних відношеннях: торгівлі, переливу капіталу, припливі
трудових ресурсів різноманітного ступеня кваліфікації, але вис око оплачувані в силу множиннос-
ті альтернатив;
4) очищення поля для: промислового розвитку на базі передової техніки й організації виробниц-
тва, не обмеженого застарілими традиціями й обмеженнями;
5) формування єдиного і місткого внутрішнього ринку, транспортної і грошової систем;
6) просування кордону Штатів на Захід, аж до Тихого океану, що сприяло формуванню вели-
чезної територіальної держави, багатої різноманітними природними ресурсами.
До особливостей американського первісного нагромадження капіталу можна віднести:
1) інтенсивний форсований темп — декілька десятиліть, а не сторіч, як у Європі;
2) міжнародний американо-англо-європейський характер;
35