Page 16 - 2575
P. 16
4 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
МОДУЛЬ 1 ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА ВІД НАЙДВ-
НІШИХ ЧАСІВ ДО СЕРЕДИНИ ХІХ СТ.
Змістовий модуль 1. Вступ. Предмет та метод історії економіки та економічної думки.
Предмет історії економіки та економічної думки.Історія економіки та економічної думки
поєднює дві, колись самостійні дисципліни: „економічна історія” та „історія економічних вчень”.
Зважаючи на це, під час вивчення окремих тем курсу необхідно акцентувати увагу на висвітленні
тих чи інших проблем в літературних джерелах.
Поєднавши предмет вивчення економічної історії та історії економічної думки, можна сфор-
мулювати наступне: предметом вивчення історії економіки та економічної думки є вивчення
історичного процесу виникнення, розвитку і зміни господарських відносин та систем
економічних поглядів від найдавніших часів до сьогодення.
Об’єктом вивчення є розвиток світового та українського господарства, а також економічної
науки як особливої системи знань від зародження економічних ідей у творах стародавніх
мислителів до сучасних економічних концепцій.
Простежуючи зміни форм господарського розвитку, процеси формування та розвиток певних
господарчих систем, еволюцію економічних поглядів, історія економіки та економічної думки дає
можливість побачити як здійснюється сам хід перетворень, головні досягнення в галузі технічного
прогресу чи економічної політики, ознайомитись з різноманітними школами і напрямками в еконо-
мічній науці.
Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства. Для історії економі-
ки та економічної думки дуже важливою є проблема періодизації та методів дослідження. Щодо пе-
ріодизації історії економіки, то існують різні спроби та підходи до її періодизації. Так, ще в першій
половині ХІХ ст. з’являється періодизація Ф.Ліста, відомого німецьког економіста кінця ХУІІІ –
першої половини ХІХ ст., в основу якої покладено покладено переважаючий тип господарської дія-
льності людства.
Відповідно до цьго він виділив п’ять періодів:
мисливський;
скотарський (пастушачий);
землеробський;
землеробсько-мануфактурний;
землеробсько-мануфактурно-торговий.
Власне, найбільший внесок у розробку різних схем періодизації економічної історії зробили ні-
мецькі вчені ХІХ ст., які використовували різноманітні критерії. Так, Б.Гільдебрант в основу своєї
періодизації поклав пануючий спосіб обміну і поділив історію на три етапи:
натуральне господарство;
грошове господарство;
кредитне господарство.
Дуже близько до нього був К. Бюхер, який ділив історію господарського буття людства на:
натуральне господарство;
муніципальне (міське) господарство;
грошове господарство.
Але запропоновані періодизації не пов’язують економічний розвиток з розвитком соціальних
інституцій, що робить їх неповними та обмеженими. Спробу синтезувати соціологію та економіку
для пояснення еволюцій економічних процесів зробив К.Маркс у своїй теорії суспільно-економічних
формацій, кожна з яких характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил (під якими ро-
зуміється все те, що забезпечує матеріальне існування людини і сама людина) та виробничих відно-
син (тобто, соціальні відносини та принципи розподілу матеріальних благ). На певному етапі істо-
ричного поступу рівень розвитку продуктивних сил та виробничих відносин заходять у супереч-
ність, якай приводить до зміни однієї суспільно-економічної формації на іншу. Історія людства за
К.Марксом ділиться на три етапи та п’ять суспільно-економічних формацій:
докласове суспільство (первісно-общинний лад);
класове суспільство (поділяється на рабовласницький лад, феодальний та капіталістичний);
безкласове суспільство (комуністичний лад, першим етапом якого є соціалізм).
Враховуючи, що курс економічної історії став обов’язковим у багатьох університетах Російсь-
кої імперії ще в другій половині ХІХ ст., великий внесок у розробку схем її періодизації внесли ро-
сійські вчені. Так, професор Харківського університету В.Ф.Левитський пропонував періодизацію ,
близьку до К.Бюхера:
період замкнутого натурального господарства;
період міського господарства, який характеризується зростанням обміну та торгівлі, цеховим
ремеслом, а також союзом міст;
14
