Page 13 - 235_

15

відштовхування поперек злегка прогнутий. Руки, зігнуті в ліктях, рухаються в

бічній площині відповідно ритму кроків. Кисті рук не напружені і пальці

напівзігнуті. Кут згинання рук не постійний: він збільшується до моменту

вертикалі. Від характеру роботи рук у значній мірі залежить як темп, так і характер

бігу. Загальновідоме положення, що енергійні рухи рук сприяють збільшенню

швидкості руху ніг під час бігу, але при цьому потрібно зберігати волю рухів і

легкість бігу.

1.4 Фінішування

Найбільш ефективним способом фінішування є різкий нахил (кидок)

грудьми вперед на останньому кроці чи нахил уперед з поворотом до фінішної

стрічки боком (ривок плечем). Ці способи фінішування, звичайно, не можуть
прискорити загального просування тіла бігуна вперед, однак дозволяють йому

наблизити момент зіткнення тулуба з фінішною стрічкою чи перетнути лінію
фінішу.

Наближаючись до фінішу, спортсмен повинен постаратися зберегти

досягнуту на дистанції довжину і частоту кроків, акцентуючи в той же час увагу на

енергійних рухах рук. Лінію фінішу потрібно пробігати так, начебто до неї

залишається принаймі ще 5-10 м. При цьому не можна відкидати голову назад,

високо піднімати руки, зупинятися відразу після фінішування.

Для ілюстраціі сказаного про техніку спринтерського бігу розглянемо малюнки по

старту (рис. 3) і бігу по дистанції (рис.4).

По команді “На старт!” спортсмен прийма' вільне, невимушене положення. По

команді “Увага!” спина спортсмена знаходитьcя майже паралельно землі. Це

визнача' більш гоcтрі кути згинання в колінних суглобах і більш гострий кут при

відштовхуванні. На рисунку ми бачимо вихід зі старту під дуже гострим кутом (не

більше 30), зі значним нахилом тулуба. На перших кроках після старту бігуну

вдається зберегти значний нахил тулуба, що дозволяє в найкоротший термін

досягти великої швидкості бігу і тим самим скоротити відстань стартового розбігу.

Швидка реакція на постріл і раціональна техніка старту дозволяє спортсмену вже

15