Page 59 - Г
P. 59

цьому  варіаційну  задачу  оптимізації  зводять  до  визначеного
                            числа простих задач максимізації (мінімізації) функцій щодо
                            малої  кількості  змінних,  так  як  всередині  обраного
                            тимчасового інтервалу можна прийняти, що змінні керування
                            і стани об'єкта не змінюються.
                                   При  заміні  неперервного  процесу  процесом  з
                            дискретним  часом  диференціальні  рівняння  (3.13)  заміняють
                            кінцево-різницевими рівняннями:
                                           X  l  X  l  1  X  l  X  l  1  F (X  l  1 ,U  l )  ;
                                           U  l  U l  1  U  l ;  (  K   0  / ) N ,
                            де / == 1, ..., N; N – кількість кроків на інтервалі τ 0, ..., τ К; а
                            функціонал (3.12) представляють у вигляді суми
                                               N
                                           J      f ( X  l 1 , U )  .
                                                            l
                                                    l 0
                                               l 1
                                   Покроковий розрахунок оптимальних значень змінних
                            керування  і  стану  роблять  «з  кінця»,  тобто  починаючи  з
                            останнього (l= N — 1) і закінчуючи першим (l=1) інтервалом
                            за допомогою наступного рекурентного співвідношення:
                                    J  * l  (X  l  1 )  max f 0l (X  l  1 ,U l * )  J l *  1 [X  l  (X  l  1 ,U  l * )] .
                                               U l *  u
                                                                                            *
                                   Таким чином, на 1-ому кроці оптимальне керування U
                                                                                            l
                            вибирають з умови максимуму двох членів суми, що стоять у
                            фігурних дужках, з яких другий  J   l *  1  відповідає оптимальному
                            значенню критерію оптимальності на попередньому  l+1-ому
                            інтервалі,  а  перший  f 0l  –    залежить  від  початкового  значення
                                                                                      *
                            вектора змінної стану X l-1 і оптимального керування  U  на l-
                                                                                      l
                            ому  кроці.  Так  як    покроковий  розрахунок  методом
                            динамічного програмування через велику кількість обчислень
                            роблять  на  ЕОМ,  то  на  l-ому  кроці  в  запам'ятовуючий
                            пристрій  ЕОМ  необхідно  передати  X l-1,  U l    і  J l *  1 .  Після
                            закінчення  розрахунків  за  цими  даними  можна  побудувати
                            наближені  (враховуючи  заміну  неперевного  процесу  –
                            процесом з дискретним часом) оптимальні траєкторії X* (τ) і
                            U*  (τ).  Оскільки  реалізація  такого  методу  розрахунку
                            пов'язана з перебором (хоча й обмеженим) варіантів, то
                            недопустимі за обмеженнями  X (     )    x  і U )(    u   варіанти
                            виключаються з перебору, а отриманий розв’язок представляє
                            глобальний  максимум  функціонала.  Ефективність  методу
                            динамічного  програмування  в  значній  мірі  залежить  від
                            розмірності розв'язуваної задачі, яка визначається розмірністю
                            векторів  стану  і  керування.  При  збільшенні  розмірностей
   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64