Page 24 - 14

27
Якщо суху насичену пару
продовжувати нагрівати (підводити тепло),
то її температура зростає, а питомий об’єм
збільшується. В точці d (див. рис. 2.4, б)
пара стає перегрітою. Чим вища
температура перегрітої пари, тим ближче її
властивості до властивостей ідеального
газу.
При більшому тиску процес
пароутворення можна відобразити
залежністю a b c d. Побудувавши такі
залежності для різних значень тиску і
з’єднавши між собою точки b і c плавною
лінією, можна одержати границі (рис. 2.4,
а): 1- нижня пригранична крива між
рідиною, що кипить і вологою насиченою
парою, яка має нульову степінь сухості
x   0 ; 2 – верхня пригранична крива, яка
P
відповідає параметрам сухої насиченої пари
y  0 або x   1 . Це границя між сухою
P
P
і перегрітою парою.
При певному критичному тискові P
к
криві 1 і 2 з’єднуються в точці K , яка
S
називається критичною. Точці K
S
відповідають такі значення параметрів пари
P  22 , 129 МПа , v  , 3 26  10  3 м 3 кг ,
к
к
  647 3 , 0 K .
к
Для характеристики теплового стану
води або пари використовується ентальпія

i  u  Pv , (2.32)
де u – внутрішня енергія віднесена до одиниці маси речовини.
Оскільки внутрішня енергія u, тиск P і питомий об’єм v визначаються станом
термодинамічного об’єкта, то ентальпія є функція стану.
,
Внутрішня енергія U є однозначною функцією двох (із трьох - P  , V ) параметрів
речовини. В залежності від пари незалежних змінних маємо
U  f  V,P ,
1
U  f 2  ,V ,

U  f 3  ,P , (2.33)
де V – об’єм термодинамічної системи.

Математична модель проточного пароводяного об’єкта. До пароводяного об’єкта (рис.
2.5, а) поступає живильна вода q з температурою  .
1 1
Енергія G до рідини підводиться за допомогою нагрівника так, що вода постійно кипить.
Кількість пари, яка відбирається, позначимо через q .
2
Пароводяний простір заповнений неоднорідною сумішшю змінного об’єму V і насиченою
d

водяною парою об’єму V (див. рис. 2.5, а).
d