Page 81 - 79
P. 81

Загальні теореми динаміки


                                                                  Для  розв’язання  першої  задачі
                                                            застосовують теорему про зміну кіль-
                                                            кості  руху,  тобто  мірою  механічного
                                                            руху тут є кількість руху, бо до удару
                                                            і  після  удару  є  механічний  рух.  Для
                                                            розв’язання  другої  задачі  застосову-
                                                            ють кінетичну  енергію як міру меха-
                                                            нічного руху, адже в даному випадку
                                     Рис.  34               механічний  рух  переходить  в  тепло-
                                                            вий рух.
                                 Лише  на  початку  ХХ  ст.  зі  створенням  релятивістської
                            механіки полеміка про міри механічного руху отримала оста-
                            точне вирішення. З’ясувалося, що кількість руху  і  кінетична
                            енергія в релятивістській механіці є компонентами однієї міри
                            руху — тензора енергії-імпульсу.
                                 Отже,  є  дві  різні  міри  механічного  руху:  кількість  руху
                                                        1     
                            ( Vm ) і кінетична енергія   m V 2   , а це означає, що повинні
                                                         2                 
                            існувати дві різні міри дії сили: імпульс сили  S  (§ 11,1) і ро-
                            бота сили.
                                           § 14.1  Робота і потужність сили

                                                           Елементарна робота сили харак-
                                                      теризує  роботу  сили  на  елементар-
                                                                                           
                                                      ному  переміщенні.  Нехай  сила  F
                                                      прикладена в точці К і за елементар-
                                                      ний  проміжок  часу  вона  переміс-
                                                      титься в положення  K (рис. 35). За
                                                      цей проміжок часу точка прикладан-
                                                                                  
                                                      ня сили отримала приріс  rd .
                               Рис.   35
                                        Елементарна робота сили дорівнює скалярному
                                        добутку вектора сили на вектор елементарного
                                        переміщення точки її прикладання, тобто:
                                                               
                                                       'd  A   F  . r d              (3.90)
                                 Формула (3.90) виражає елементарну роботу сили при ве-
                            кторному способі задання руху.




                                                                                          43
   76   77   78   79   80   81   82   83   84   85   86