Page 11 - 6913
P. 11

Методика побудови такої моделі включає наступні дії:
                         1.  З  усієї  сукупності  станів,  в  яких  може  знаходитись  СД,
                  виділити вихідні.
                         В якості вихідних станів вибираються:

                         –  у  випадку  ідеальних  ТЗД  –  ОД  і  ТЗД  працездатні;  ОД
                  непрацездатний, ТЗД працездатні;
                         –  у  випадку  реальних  ТЗД  –  ОД  і  ТЗД  працездатні;  ОД

                  працездатний,  ТЗД  непрацездатні;  ОД  непрацездатний,  ТЗД
                  працездатні; ОД і ТЗД непрацездатні.
                         При цьому дефекти, що виникають у ОД і ТЗД, приводять
                  до  їх  відмови.  Якщо  врахувати  специфіку  використання  і

                  діагностування  ОД,  то  кількість  вихідних  станів  може  бути
                  збільшена  за  рахунок  вводу  таких  станів,  як:  ОД  в  робочому
                  режимі (ОД неперервного користування); ОД в робочому режимі

                  вимкнутий  (в  черговому  режимі)  для  ОД  періодичного
                  використання.
                         2.  Будуються  часові  циклограми  для  кожного  з  вибраних

                  вихідних станів, при цьому на осі часу відкладаються послідовно
                  відрізки часу, що відповідають часу перебування ОД у певному
                  стані.  Точки  на  часовій  діаграмі  у  кінці  і  початку  інтервалу

                  відповідають  певним  станам  ОД  (рис.  1.3).  Так,  коли  в  об’єкті
                  відсутні дефекти (рис 1.3, а, стан 1), періодично з періодом Т ОД
                  переводиться  в  спеціальний  режим  діагностування  (ОД
                  діагностується  при  відсутності  дефектів,  стан  вказується

                  заштрихованою  точкою),  В  цьому  стані  ОД  знаходиться  на
                  протязі часу  , після чого переводиться у вихідний стан.
                                     к.о.
                         Якщо  ТЗД  реальні,  але  помилки  1-го  і  2-го  роду  не

                  враховуються, то на часовій циклограмі (рис. 1.3, б) вказуються
                  відрізки часу  , коли здійснюється самоперевірка ТЗД до і після
                                      к.т.
                  діагностування ОД.

                         Якщо ТЗД реальні, коли враховуються помилки 1-го і 2-го
                  роду,  часові  циклограми  розгалужуються  (рис.  1.3,  в):  верхня
                  вітка показує відсутність помилок, нижня – наявність помилок. У

                  нижній вітці з’являється відрізок часу   – відновлення ОД при
                                                                          в.о
                  наявності дефекту.
                         На  часових  циклограмах  об’єднуються  ідентичні  вершини.

                  Наприклад,  вихідні  стани,  які  відрізняються  лише  наявністю




                                                              11
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16