Page 10 - 6863

Перехід до ринкової економіки і демократизація суспільства, з одного боку, розширили
можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, змінили трудову ментальність.
З другого боку, країна відказалася від примусових форм зайнятості послабився державний
контроль за працевлаштуванням (відсутній розподіл молодих спеціалістів), скоротилися соціальні
програми, підвищилась незахищеність молоді на ринку праці і як наслідок загострилися проблеми
молодіжного безробіття.
Серйозною проблемою є поширення безробіття серед недавніх випускників навчальних
закладів.
На сьогоднішній день в Україні відсутнє державне прогнозування потреб економіки у
спеціалістах з вищою освітою. Тому й виникають на ринку праці диспропорції між попитом і
пропозицією дипломованих фахівців. Так на вакансії юриста претендують дев’ять, менеджера
вісім, а бухгалтера шість осіб. Тут існує ще й проблема якості підготовки молодих фахівців.
Суттєвою проблемою є той факт, що роботодавці не хочуть брати на роботу початківців,
які не мають досвіду роботи.
Проблеми зайнятості для молоді, яка знаходиться на обліку в державній службі зайнятості
(це третина від загальної чисельності незайнятих громадян) регулюються відповідно до Законів
України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття». Згідно цих законів випускникам навчальних закладів надається перше
робоче місце у рамках державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників і
спеціалістів; на підприємствах, в організаціях та установах різних форм власності бронюються
робочі місця за робітничими професіями для молоді тощо. Але на практиці ці норми законів
виконуються далеко не завжди.
На основі проведеного соціологічного опиту, можна зробити такі висновки:
-тільки до 10% молоді, яка уперше приступає до трудової діяльності, поповнює сферу
матеріального виробництва,
-до 30% сферу фінансової, посередницької і торгової діяльності,
-до 15% поповнюють сферу нерегламентованої зайнятості і
-приблизно 20% стає на шлях неробства, алкоголізму, наркоманії, проституції,
шахрайства, інші попадають в обслуговуючі і силові структури держави.
Такий розподіл зайнятості серед молоді, яка уперше приступає до трудової діяльності,
являє собою істотну державну проблему.