Page 512 - 6816

– нація повинна здійснювати моральний контроль за діяльністю
влади, що має знайти юридичне закріплення в Конституції й
відповідних нормативних актах. Усі суб’єкти суспільного життя
мають право на участь у соціально-політичному дискурсі та процесі

прийняття рішень в економічній, політичній, правовій, культурній і
духовній сферах. Кожен громадянин має моральне право винести
на публічне обговорення проблему невідповідності здібностей

діяча посаді, яку він обіймає;
– Конституція має передбачати механізми, що виключають
можливість приходу до влади людини посереднього ступеня
духовного розвитку;

– у суспільстві має бути накладено моральне табу та
сформульовано правові норми на заборону піартехнологій і

механізмів маніпулювання свідомістю громадян. Використання
політиком і державним діячем піартехнологій є ознакою того, що
вони перестали ставитися до електорату як до колективної
особистості, і мусить оцінюватися як злочин щодо психічного

здоров’я людини та нації. Основним засобом діяльності політика
має бути переконання;
– головним завданням політичного діяча є забезпечення єдності

української нації. Якщо політик абсолютизує власну вигоду, то він
не здатний до цілісної діяльності та всеосяжної відповідальності;
– діяльність політика й державного посадовця не має права
виходити за межі національної ідеології. Якщо він це зробив, то цей

факт слід оцінювати як порушення духовних основ національного
життя.
– ідеологія персоналізму передбачає взаємоповагу до

культурних надбань, релігійних поглядів та співпрацю з іншими
державами й націями.
Ідеологія персоналізму – це сукупність філософських,
моральних, політичних принципів, скерованих на формування в

громадянина особистісної позиції, яка конкретизується в його
здатності бути спонукуваним інтересом суспільства як власним,
бути активним суб’єктом, політичного, громадського й культурного

життя. Підкреслимо, що ідеологія персоналізму повною мірою
задовольняє потреби народних мас. Сьогодні посередня людина
маніпулює свідомістю громадян, залишаючи їх пасивним

економічним і соціальним об’єктом, не створює умов для належної
економічної, політичної й громадської діяльності.

512