Page 17 - 6816

Для метафізики впродовж її історії
від Анаксімандра до Ніцше істина
буття залишається прихованою. Чому
метафізика не думає про неї?
(М. Гайдеґґер)

РОЗДІЛ 1

ПЕРВОНАЧАЛА СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ
В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ

ФІЛОСОФСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ

Відома думка Ґ. Геґеля, що народ, який втрачає метафізичні
основи суспільного буття, має дивний вигляд, бо живе без святинь

[126, с. 76]. Період кін. ХХ – поч. ХХI ст. демонструє, що не лише
окремі народи не мають первоначал, але й постмодерне людство
досі не з’ясувало основ свого існування. Вважаємо, що це є

закономірним результатом розвитку постмодерної філософії.
Метафізика, розмірковуючи над проблемою буття, ставить питання
як про умови його існування, так і про умови здобуття істинного
знання. Метафізичне запитування, на думку М. Гайдеґґера, має

охоплювати проблематику буття загалом. Загальним недоліком
наявних підходів до розуміння метафізики є те, що її предмет
розкривають з позиції: що є істина, тобто з наукового погляду,

проте християнство сформувало інший вимір: хто є істиною. На
жаль, цей підхід залишається не розробленим. На зразок питання
Г. Ляйбніца: чому існує дещо, а не ніщо [304, с. 408], поставимо
питання: чому існує соціум, та з’ясуємо граничні засади

життєдіяльності людини й суспільства.
Аналіз суспільства з позиції метафізики потребує врахування
всієї суми умов його існування, а відповідно й безумовного. З

позиції логіки й метафізики безконечний ряд питань може бути
завершений лише через виявлення абсолютного. Майбутнє людства
потребує з’ясування первоначал його існування. На основі теорії

американського філософа й соціолога Т. Парсонса (1902–1979) про
суспільство як систему, здатну до саморегуляції [410; 700],
зауважимо, що для цього мають бути визначені первоначала. Драма

буття полягає в тому, що панівний тип людини не усвідомлює цієї
потреби. У постмодерну епоху необґрунтованого плюралізму ідея
абсолюту виявилась непотрібною – абсолют став зайвим.

17