Page 26 - 6811
P. 26

який  об’єкт  власності  як  частина  діючого  підприємства  не  вно-

            сить вкладу до загальної прибутковості фірми, то цей об’єкт слід
            розглядати  як  і  надлишковий  актив  щодо  потреб,  пов’язаних  із
            функціонуванням підприємства, і застосовуване в цьому разі по-
            няття  вартості  має  враховувати  можливі  альтернативні варіанти

            його використання, включаючи потенційну утилізаційну вартість.
                  Специфічний стандарт, використовуваний також лише в оці-
            нюванні бізнесу, фундаментальна або внутрішньо притаманна

            вартість – визначається експертним шляхом для підприємств ві-
            дкритого типу (регулярно котирують свої акції на фондовому ри-
            нку). Якщо є думка, що ринок компанію недооцінив і вартість її

            вища від вартості котирувальних акцій, можна застосувати оцінні
            методи (насамперед – оцінку за активами), які і дадуть фундаме-
            нтальну вартість. Вигідно скупити акції такої компанії, щоб по-

            тім, провівши реструктуризацію (модернізацію), продати її знач-
            но дорожче.
                  Ефективна вартість –  це вартість майна з точки зору його
            справжнього (поточного) власника, рівна більшій з двох величин:

            споживчої вартості майна (активів) для даного власника і вартос-
            ті реалізації цього майна. Це приклад бази оцінювання, також ві-
            дбиває  неринковий  характер  поняття  споживчої  вартості  майна

            як частини діючого підприємства.
                  Теоретичною базою процесу оцінювання бізнесу (підприємс-
            тва)  є  набір  оцінних  принципів,  які  є  інтерпретацією  загальних
            економічних  законів  для  цілей  оцінювання.  Вони  були  сформу-

            льовані в результаті багаторічного досвіду зарубіжних і вітчизня-
            них  теоретиків  і  методологів  оцінювання  та  відображенні  через

            призму ринкової економічної теорії в практиці оцінної діяльності.
                  Принципи оцінювання можна трактувати як опис властиво-
            стей її фундаментальних понять і взаємозв’язків між ними. Тра-

            диційно виділяють чотири групи принципів:
                  1. Принципи, засновані на уявленнях власника (користувача).
                  2. Принципи, пов’язані з експлуатацією власності (підприєм-

            ства як єдиного майнового комплексу).
                  3. Принципи, зумовлені впливом зовнішнього ринкового се-
            редовища.




                                                       26
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31