Page 24 - 6811
P. 24

ринку,  його  відкритості  та конкурентності)  порушуються  в  реа-

            льних умовах. З цієї причини ціна операції часто відрізняється від
            оціненої ринкової вартості, яка може бути і вища, і нижча, оскі-
            льки ціна є результат угоди продавця і покупця.
                  До вартостей ринкового типу належить також такі види вар-

            тостей  як  ліквідувальна,  утилізувальна  і  страхова,  тобто  всі  ті,
            для яких можливе існування окремого ринку, чи то ринок вжива-
            ного  майна,  боргів,  зобов’язань,  дебіторської  заборгованості,

            брухту, чи чогось іншого.
                  Якщо передбачається закриття підприємства і реалізація ак-
            тивів  бізнесу,  то  визначають  його  ліквідувальну  вартість.  Хоча

            ліквідувальна  вартість  належить  до  вартостей  ринкового  типу,
            але вона являє собою базу оцінювання, відмінну від ринкової ва-
            ртості, оскільки при її визначенні порушуються дві важливі озна-

            ки,  наявні  у  визначенні  ринкової  вартості  як  виду:  відсутність
            умов вимушеності продажу об’єкта власності та адекватність ма-
            ркетингового періоду.
                  Ліквідувальну вартість визначають у разі, якщо об’єкт оці-

            нювання  має  бути  відчужений  у  строк,  менший  ніж  звичайний
            термін експозиції аналогічних об’єктів, і являє собою чисту гро-
            шову суму, яку власник об’єкта може отримати під час його ви-

            мушеної (примусової) продажі.
                  Інвестиційна вартість – це вартість оцінюваного майна для
            конкретного інвестора або групи інвесторів при заданих інвести-
            ційних цілях. Інвестиційну вартість визначають на основі індиві-

            дуальних вимог до інвестицій, тому її розраховують виходячи з
            необхідних даними інвестором доходів і конкретної ставки їхньої

            капіталізації.
                  Споживча вартість – інший представник вартості у викори-
            станні, коли визначають вартість майна у складі активів підпри-
            ємства при реалізуванні оцінювання вартості підприємства як ді-

            ючого (тобто загалом, для поточного власника і при поточному
            використанні, яке може і не відповідати йому). Зазвичай таке оці-
            нювання роблять для фінансової звітності або формування планів

            внутрішнього менеджменту. Часто при цьому оцінюваний об’єкт
            (нерухомість  або  обладнання)  може  бути  використаний  тільки




                                                       24
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29