Page 99 - 6783

Стосовно другої позиції, то її представники до числа суб’єктів

політики відносять кожного, хто так чи інакше, окремо чи
опосередковано бере участь у політичному житті. Інша справа – ступінь
участі в політиці, наділення владними повноваженнями. Вона може

коливатися в межах від рядового виборця до наділеного величезними
повноваженнями глави держави. Ті суспільні інститути, які не
виконують політичну функцію постійно, а беруть участь у політиці
лише за певних умов, вступаючи у взаємодію з політичними

інститутами, представники цього підходу відносять до функціональних
суб’єктів політики. Це, наприклад, церква, армія, більшість громадських
об’єднань, засоби масової інформації тощо.

Суб’єкт політики передбачає: наявність самих соціумів та їхніх
організацій, здатних до політичної діяльності і створених для цього;
певні цілі їхньої діяльності; цілеспрямовану активність; виявлений

інтерес; взаємозв’язок, взаємодію з об’єктом політики.
Знання про суб’єкти політики істотно поглиблює їхня класифікація,
здійснювана за різними ознаками. Так, суб’єктів політики поділяють на

індивідуальні та групові (соціальні групи, народ, політичні інститути
та організації тощо). Саме індивідуальних суб’єктів найчастіше мають
на увазі, коли мова йде про те, хто здійснює реальну політику. Окремі
особистості, і насамперед політичні лідери, відіграють у політиці не

лише велику, але й визначальну роль. Здавна існує протиставлення
правителів та народів, «героїв» і «натовпу».
Найвідомішою в західній політології є класифікація суб’єктів

політики (політичних індивідів) залежно від ступеня свідомості участі
людей у політиці, запропонована американським вченим Г. Алмондом.
За цією ознакою виокремлюють три ступені свідомості участі в
політиці: цілком безсвідома, стихійна участь; напівсвідома участь –

розуміння сенсу ролей за безперечного підпорядкування їм як чомусь
наперед заданому, безспірному; цілком свідома участь, утвердження

своїх усвідомлених інтересів і цінностей.
Відповідно виокремлюється три типи суб’єктів політики. Перший
тип – паройкіальний (від грец. «пара» – навколо та «ойкос» – дім,
господарство), що живе безпосередньо інтересами найближчого

оточення, має вкрай обмежене або взагалі відсутнє усвідомлення
політичної системи як спеціалізованого утворення. Другий тип – це
суб’єкт-підданий, для якого характерним є свідоме виконання наказу,

обов’язку. І третій тип політичних суб’єктів – це учасник або
партисипант – найактивніший й найсвідоміший суб’єкт політики.

99