Page 101 - 6783

груп людей до власності на засоби виробництва. Класовий поділ

суспільства на тих, хто є власником засобів виробництва і тих, хто на
них працює (наймані робітники), марксисти вважали основним
соціальним розшаруванням, яке визначає характер усіх інших відносин

у суспільстві. При цьому класи тлумачились як антагоністичні, а
боротьба між ними – як основа розвитку суспільства.
Для іншого ж підходу – теорії соціальної стратифікації (початок
концепції страт від лат. stratum – верства – поклав німецький вчений

М. Вебер) – характерним є розглядати соціальну структуру як
багатомірну систему, в якій поряд із класами і відносинами власності,
що їх породжували, важливе місце посідають й інші параметри:

престиж професії (посада), рівень освіти, обсяг влади тощо. Тобто не
відкидається поняття «соціальний клас» як елемент структури
суспільства, а використовуються ще й інші критерії диференціації.

Наукове і політичне значення теорії стратифікації полягає в тому, що
вона враховує різноманітні ознаки, на яких ґрунтується соціальний
статус індивідів. При цьому соціальні класи розглядаються як один із

видів страти.
Варто зазначити, що і ті групи, що розрізняються на основі
економічних чинників, і ті – що на основі критеріїв соціальної
стратифікації, є базовими первинними суб’єктами політики. Класовий і

стратифікаційний підходи не виключають, а, навпаки, доповнюють
один одного.
Політична суб’єктність суспільних класів найповніше проявляється

у класовій боротьбі, яка відбувається в економічній (спрямована на
зміцнення й поліпшення економічного становища класів), політичній
(основна мета – завоювання, утримання й використання державної
влади, встановлення політичного панування в суспільстві) та

ідеологічній (має на меті теоретичне обґрунтування економічних і
політичних інтересів суспільних класів) формах.

Безпосередньо в політичній сфері боротьба класів проявляється в
боротьбі їхніх організацій – політичних партій, громадських об’єднань,
створюваних класами для захисту власних інтересів.
Ще однією групою соціальних суб’єктів політики є соціально-

етнічні спільності. Ними є племена, народності, нації.
Плем’я – це тип етнічної спільності й соціальної організації
докласового суспільства. Основна відмінна риса племені – наявність

кровно-родинних зв’язків між його членами, поділ на роди. У
пережиткових формах племена можуть зберігатися на периферії

101