Page 96 - 6783

цілісності соціальної системи та забезпечення її успішного

функціонування.
З урахуванням соціального призначення політики (сутністю
політики є не влада, а управління суспільними справами) вона в

найбільш загальному плані може бути визначена як діяльність з
керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.
Таке тлумачення політики дозволяє виділити наступні її функції –
основні напрями її впливу на суспільство:

– всеосяжної організації суспільних явищ;
– регулятивно-контрольного впливу на життя, діяльність, стосунки
людей, груп, індивідів, класів, народів, країн;

– певної субординації цих інтересів, їхнє підпорядкування більш
загальному інтересу – спільному;
– раціоналізації руху соціальних спільнот, які прагнуть подати свій

частковий інтерес як загальний і здійснити його через загальний
інтерес, що набуває примусової форми для решти суспільства;
– збереження єдності і цілісності суспільства, забезпечення його

успішного функціонування;
– сприяння становленню людини як вільної, унікальної і
неповторної;
– ідеологічна (вироблення певних суспільних ідеалів);

– виховна (сприяє політичній соціалізації особи, втягненню її у
політичне життя суспільства);
– інтеграційна (єднання членів суспільства);

– прогностична тощо.
Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:
– за сферами суспільного життя (економічна, соціальна, культурна,
технічна, аграрна, військова тощо);

– за масштабами (світова, міжнародна, регіональна, локальна);
– за носіями і суб’єктами (державна, партійна, профспілкова тощо);

– за строками дії (довгострокова, оперативна);
– за орієнтацією (внутрішня, зовнішня).
Політика характеризується власною структурою. Найчастіше у ній
виокремлюють три основні елементи:

– політичні відносини та політична діяльність (відображають
стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою і з інститутами
влади);

– політична свідомість (показує залежність політичного життя від
свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів);

96