Page 239 - 6783

прихованої (передавання неполітичних настанов, що впливають на

політичні стосунки, на визначення політичних рішень, на політичну
поведінку тощо) передачі досвіду.
У політичній соціалізації індивіда виділяються дві фази: політична

адаптація та інтеріоризація. Перша означає пристосування індивіда до
соціально-політичних умов, до ролевих функцій, політичних норм,
загалом всього того, що створює політичне оточення людини. Друга
стадія – інтеріоризація, тобто засвоєння індивідом політичних

цінностей і настанов, норм та взірців політичної поведінки, властивих
тій чи іншій соціальній спільності.
На результати політичної соціалізації впливають: характер і тип

державного ладу, політичний режим, політичні інститути тощо, а також
численні неполітичні фактори: сім’я, трудовий колектив, культура,
національні традиції, засоби масової інформації, сама людська

індивідуальність тощо. Їх називають агентами політичної соціалізації.
Процес політичної соціалізації виконує у житті суспільства
надзвичайно важливі функції, основними з яких є:

– інформаційна: передача знань про владу й політику, політичний
устрій держави, форми і способи участі в управлінні суспільством, у
вирішенні політичних питань тощо;
– ціннісно-орієнтовна: залучення людини до системи історично

сформованих у суспільстві політичних відносин, цінностей та
орієнтацій, в результаті чого у неї виробляється певний апарат
політичного мислення, власна система ціннісних орієнтацій;

– установчо-нормативна: вироблення в людини певних настанов на
сприйняття і споживання політичної інформації, на ставлення до
політичних подій і явищ, до дій інших осіб у сфері політики, вибір
свого стилю і скерованості поведінки в політичних відносинах;

– діяльнісна: безпосередня участь у сфері політики.
Залежно від різних механізмів передачі культурних традицій і норм

у тих чи інших політичних системах виділяють типи політичної
соціалізації:
– гармонійний тип: відображає раціональне й шанобливе ставлення
індивіда до правопорядку, держави, усвідомлення ним своїх

громадянських обов’язків; це психологічно нормальна взаємодія
людини й інститутів влади;
– гегемоністський тип: характеризує негативне ставлення людини

до будь-яких соціальних і політичних систем, крім «своєї»;

239