Page 243 - 6783

суспільством завжди править вибрана меншість, наділена особливими

соціальними, психологічними й політичними якостями – еліта. Причому
формування еліти – не стільки наслідок боротьби за владу, скільки
наслідок природного відбору суспільством найбільш цінних

представників (своєрідна селекція); взаємовідносини між елітою і
масою мають характер управлінського впливу; відносини панування і
підкорення залишаються незмінними.
Хоч би як там було, поділ будь-якого суспільства на тих, хто

править, і тих, ким управляють, є незаперечним фактом. Причому
надзвичайно важливо відзначити, що стосовно політичних еліт йдеться
не про управління взагалі, а саме про політичне керівництво та

управління, яке здійснює особлива, більш-менш стала за своїм складом і
згуртована група людей і спиранням на політичні норми й силу
державного примусу. Називають цю групу по-різному: політичною

елітою, політичним класом (Г. Моска), панівним класом тощо.
У політології виокремлюють два найпоширеніші підходи до
пояснення феномену політичних еліт: ціннісний і функціональний.

Ціннісний підхід, започаткований В. Парето, пояснює існування
політичної еліти наявністю у належних до неї осіб особливо цінних для
суспільства інтелектуальних, психологічних, моральних,
організаторських та інших рис, що забезпечують їм переважання над

іншими людьми. Так, сам В. Парето основою належності до еліти
вважав успішність людини у певній сфері діяльності, її здібності та
обдарованість.

Іспанський соціолог Х. Ортега-і-Гасет підкреслював, що еліта – це
«добірна меншість», люди «особливого соціального достоїнства», тобто
більш вимогливі до себе, ніж люди з мас, розвиненіші, освіченіші.
Представники так званого біологічного елітизму спираються на

твердження, що різниця між елітою і масою має генетичний характер:
люди, які належать до еліт, мають цінніший, вищий біологічний

потенціал, а відповідно, фізичний і розумовий. На цей підхід спирався,
зокрема, фашизм.
Психологічний підхід ґрунтується на твердженні, що еліта і маса
мають особливі, лише їм властиві психологічні якості. Серед цих

тлумачень еліт досить поширеною є концепція З. Фрейда, який
диференціацію суспільства на еліту і масу виводив з родового
авторитету, а відповідно, з потреби коритися батьківській волі, що у

дорослої людини засіло назавжди у сфері підсвідомого. Зовні це
проявляється у необхідності коритися нормам та правилам,

243