Page 13 - 6783

Біхевіористський підхід полягає в дослідженні поведінки

індивідів і соціальних груп (від англ. behavior – «поведінка») в політиці.
Цей метод передбачає широке використання в політологічних
дослідженнях статистичних даних, кількісних методів, анкетних

опитувань тощо, за допомогою яких досліджуються політичні орієнтації,
позиції і поведінка людей (наприклад, під час виборів, у конфліктних
ситуаціях тощо). Використання біхевіористського методу політології
передбачає визнання того, що політика як суспільне явище має

передусім особистісний вимір, а всі групові форми дій виводяться з
аналізу поведінки індивідів, які створюють групові зв’язки. Хоча дії
великих соціальних груп, наприклад суспільних класів чи націй, як

суб’єктів політики, біхевіоризм залишає поза увагою, в чому й виявляє
свою обмеженість.
Застосування інституціонального методу передбачає виокремлення,

аналізування і систематизування різноманітних політичних організацій
як політичних інститутів (держави, її органів, політичних партій,
громадських організацій та рухів тощо). Важливо зазначити, що

останнім часом у політології для дослідження перехідних суспільств
почали використовувати неоінституціональний підхід як поєднання
інституціонального й біхевіористського методів. Він дає змогу, з одного
боку, з’ясовувати динаміку еволюції інститутів, а з іншого -

зосереджувати увагу на суб’єктивних уявленнях людей щодо
функціонування інститутів, що визначають їхню повсякденну політичну
поведінку.

Якщо вести мову про функції політології (від лат. functio –
виконання, здійснення), то потрібно зазначити соціальну роль цієї науки,
її головні обов’язки перед суспільством, основні напрямки і коло її
діяльності. Свій широкий змістовий спектр політологія реалізує,

виконуючи в житті суспільства такі основні функції:
– теоретико-пізнавальну, що означає вивчення, систематизування,

пояснення, аналізування, узагальнення і оцінювання політичних явищ,
політичної діяльності соціальних суб’єктів. Політологія покликана
утверджувати достовірні знання про політику, об’єктивну інформацію
про політичні процеси;

– методологічну, що включає способи, методи і принципи
теоретичного дослідження політики і практичної реалізації здобутих
знань;

13