Page 180 - 6783

туватися на презумпції невинуватості. Для правової держави най-

важливішим є панування права у формі законів у взаєминах між
державою та людиною. Причому права людини мають мати пріоритет
перед правами будь-якої спільноти (нації, класу), а права нації мають

бути пріоритетними над правами держави.
Основні принципи правової держави такі:
– верховенство закону, його панування над усіма сферами життя;
– правовий характер самих законів, тобто їхня відповідність

міжнародним правовим стандартам;
– пріоритет прав і свобод особистості та її вільний розвиток; держава
визнає за особистістю певну сферу свободи, куди втручання держави

недопустиме. Загальновідома формула: «все, що не заборонено
індивіду, йому дозволено», а для влади: «все, що не дозволено владі, їй
заборонено»;

– взаємовідповідальність держави і особистості. У правовій державі
відносини між ними будуються не тільки на правовій основі, але й
просякнуті морально-естетичними обов'язками;

– поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки, що виключає
монополію будь-якого органу на владу.
Сутності сучасної демократичної держави відповідає не тільки
правова, але й соціальна форма. Якщо сутнісним змістом правової

держави є захист свобод людини від обмежень з боку держави, то
соціальна держава, навпаки, передбачає активну політику для
забезпечення права, яке можна визначити як право на достойне

існування.
Соціальна держава – це держава, що прагне до забезпечення
кожному громадянинові достойних умов існування, прав на соціальний
захист, на участь в управлінні виробництвом. Перші ознаки соціальної

держави стали проявлятися з кінця XIX ст. у формі діяльності уряду для
боротьби з бідністю і покращення становища робітничого класу.

Німеччина стала першою країною, де були прийняті соціальні закони,
що передбачають страхування за старістю, хворобою, а також
встановлюють пенсії за старістю. У США імпульсом для соціалізації
держави стали соціальні перетворення В. Вільсона. Президент закликав

відмовитися від підходу до держави тільки як до «нічного сторожа»,
завдання якої – охорона власності. На його думку, активна діяльність
держави в соціально-економічній сфері може стати основою загального

добробуту. Основні напрями соціальної політики американської
держави були визначені «новим курсом» президента Ф. Рузвельта –

180