Page 107 - 6783

у життєво важливих сферах суспільного життя (інфляція, шалене

зростання цін, критичне забруднення навколишнього середовища,
погіршення умов працевлаштування, зростання злочинності); під
впливом цього втрачається довір’я до влади, зникає відчуття безпеки,

поширюються песимістичні оцінки майбутнього, масовий психічний
неспокій; напруга виявляється і в масових діях (ажіотажний попит,
вимушена і добровільна міграція частини населення в інші регіони і за
кордон, активізується діяльність суспільно-політичних рухів у боротьбі

за владу і вплив на маси, мітинги, страйки).
3) послаблення й подальше затухання конфлікту (останній
усувається свідомою діяльністю однієї або усіх конфліктуючих сторін).

Необхідність пошуків способів врегулювання конфлікту та
управління ним випливає з усвідомлення нової конфліктологічної
парадигми мислення (Л. Козер, Дж. Рекс, Р. Дарендорф, ін.), що

зводиться до таких основних положень:
– належить визнати значення соціального конфлікту як щоденного і
невід’ємного атрибута суспільного життя;

– слід визначити не тільки неминучість конфліктів у суспільстві, але
й їхню конструктивну роль у суспільному розвитку;
– конфлікт можна регулювати і управляти ним. Суть управління
конфліктом полягає не в тому, щоб відвернути або чимось замінити

соціальну революцію чи локальні колізії, а в тому, щоб надати
об’єктивно конфліктному процесові форми, яка здатна забезпечити
мінімізацію неминучих втрат і збільшити досягнення.

При цьому у науковій думці XX ст. співіснувала й інша –
функціоналістська парадигма, представники якої (Е. Дюркгейм,
Г.Спенсер, Т. Парсонс, В. Парето, ін.), наголошували на внутрішній
гармонії та упорядкованості суспільства, вважаючи конфлікти явищем

аномальним, своєрідною його «хворобою».
Які ж існують способи врегулювання конфліктних ситуацій? Деякі з

них назвемо:
– морально-правовий: робить можливим врегулювання конфлікту
за допомогою вибору правових і моральних норм, на які існує згода
кожної зі сторін;

– силовий: коли за нерівності партнерів сильніша сторона
намагається придушити слабшу й нав’язати їй свою волю;
– ідеалістичний: має місце, коли всі зацікавлені сторони незалежно

від стану і статусу, встановлюють взаємовідносини, прийнятні для всіх,

107