Page 105 - 6783
P. 105

Основними  особливостями  політичного  життя,  що  перебуває  на

           стадії  стагнації,  є  такі:  пасивність,  а  згодом  звуження  діяльності  усіх
           елементів політичної системи; стандартизація політичного життя, його
           замкнутість, нездатність до вироблення його нових форм; несвоєчасне

           вирішення політичних конфліктів, прагнення «загнати» їх «всередину»
           заради  показної  стабільності;  згортання  усіх  форм  демократії;
           бюрократизація політичного життя.
                Альтернативою щодо стабільності є нестабільність. Безпосередньою

           її  причиною  за  певних  умов  є  політичний  конфлікт  –  різновид
           соціальних конфліктів.
                Існують  різні  визначення  конфліктів.  Так, К.  Боулдінг,  наприклад,

           вважає,  що  конфлікт  –  це  діяльність,  в  якій  люди  або  групи  людей,
           виходячи  з  власних  інтересів,  намагаються  відтиснути  чи  навіть
           знищити  один  одного.  Для  Л.  Козера  конфлікт  –  це  боротьба  за

           цінності і право на певний статус, володіння могутністю і ресурсами, в
           якій  мета  опонента  –  нейтралізація  нанесеної  шкоди  або  усунення
           суперника.  Р.  Дарендорф  визначає  конфлікт  як  ситуацію,  в  якій

           виникає    невідповідність  між  правами  соціальних  груп  на  доступ  до
           соціальних,  в  тому  числі  й  матеріальних  благ,  і  можливостями
           реалізувати ці права, наявністю реального доступу на них. Але за всієї
           різноманітності тлумачень суті конфлікту загальним для них є визнання

           того,  що  в  основі  різного  роду  конфліктів,  в  т.ч.  політичних,  лежить
           суперечність, зіткнення несумісних, а то й взаємовиключних інтересів.
           Це необхідна, але не основна умова для розуміння сутності конфлікту.

           Останній передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакцію на
           нього.
                У  політичній  науці  не  вироблено  якоїсь  універсальної  типології

           конфліктів.  Найбільш  поширеним  є  поділ  конфліктів  на:  а)  конфлікт
           цінностей;    б)    конфлікт    інтересів;    в)    конфлікт      ідентифікації
           (суперечності  стосовно  вільного  визначення  вільним  громадянином

           своєї етнічної та громадянської приналежності).
                Також  розрізняють  конфлікти:  1)  що  не  порушують  базового
           консенсусу  суспільства,  тобто  такі,  в  яких  учасники  не  вважають,  що
           для їхнього врегулювання має  відбутися зміна соціальної та політичної

           систем суспільства; 2) що допускають цілісне перетворення суспільства,
           тобто приводять  до корінної зміни суспільно-політичної та економічної
           систем.

                Крім  цього,  політичні  конфлікти  з  точки  зору  масштабів  і  рівнів
           прояву  можуть  бути  зовнішньо-  і  внутрішньополітичними.  Перші  –


                                                          105
   100   101   102   103   104   105   106   107   108   109   110