Page 54 - 6770

поведінки:
– вона має причину;
– вона цілеспрямована та мотивована;
– характеристики поведінки певною мірою можна виміряти;
– вона являє собою систему, що розвивається, має будову, свої
внутрішні переходи й перетворення;
– кожний суб’єкт структурує свою діяльність неповторним
чином, базуючись на різній орієнтованій основі;
– ефективність поведінки /дії залежить як від соціальних
обставин, так і від індивідуальних характеристик
(психологічних та демографічних особливостей) її суб’єкта.
Відносини, які визначають поведінку людини в
організації:
1. «Організація – особистість»
Організація своєю структурою, культурою, системою цілей
справляє вплив на співробітника та його поведінку, а
співробітник, у свою чергу, своєю діяльністю зумовлює саму
організацію й динаміку її розвитку. Пристосування людини до
організації відбувається за допомогою ролей, що розуміються
як очікування щодо поведінки людини, яка обіймає певну
посаду. Діяльність, на відміну від поведінки, зафіксована у
вигляді зразків, еталонів, норм, що становлять культурний
простір і “існують” завдяки процесу відтворення. Норми – це
стандарти поведінки, які поділяють члени групи. Якщо ролі
визначають, як треба поводитися в групі, то норми
встановлюють прийнятну групову поведінку. Норми є
неписаними правилами поведінки (які інколи йдуть урозріз із
прописаними правилами).
2. «Людина – група»
Взаємовідносини між індивідами та групами створюють
основу поведінки особистостей. Ця основа є результатом
відповідних ролей, які мають виконуватися людиною в

54