Page 42 - 6769
P. 42

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4

                       Тема: МЕТОДИ РОЗВ'ЯЗАННЯ НЕЛІНІЙНОГО
                        СКІНЧЕНОГО РІВНЯННЯ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

                  Мета  заняття:  Навчитися  розв’язувати  нелінійні  рівняння
           однієї змінної за допомогою розглянутих методів.

                                 І. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

                  Загальний вигляд рівняння записують як f(x) = 0. Тут функція
           f(x)  гладка,  неперервна  і  визначена  у  деякому обмеженому  інтервалі
           [a, b]. Застосування чисельних методів для розв’язання рівняння однієї
           змінної пов’язане з послідовним знаходженням наближень до кореня
           рівняння.  Якщо  процес  уточнення  збіжний,  тобто,  послідовні
                                                                            (к)
           наближення  прямують  до  певного  стійкого  значення  розв’язання  х
           на  k-ому  кроці  обчислення  (k  =  0,  1,  2,  …),  то  знаходження  кореня
           рівняння можна здійснювати з будь-якою заданою точністю.

                                Метод половинного ділення

                  Розв’язання  задачі  наближеного  визначення  коренів  рівняння
           складається із двох етапів: 1) виділення коренів,  тобто, знаходження
           інтервалу  [, ]  на відрізку  [a,  b],  які  вміщують  хоча  б  один корінь
           рівняння;  2)  уточнення  коренів,  тобто,  безпосереднє  знаходження
           значень коренів на виділеному інтервалі [, ] із заданою точністю.
                  Для цієї задачі, якщо йде мова про дійсні корені, найпростіше
           скористуватись графічним методом: побудувати криву f(x)=0 і знайти
                                                                            (0)
           її  точки  перетину  з  віссю  абсцис,  які  й  визначають  нульові  х
           наближення дійсних коренів рівняння.
                  Якщо маємо деякий інтервал [a, b] й f(a)f(b)<0, тобто, функція
           f(x) при переході від a до b змінює знак, то вона щонайменше один раз
           перетинає  вісь  абсцис  і,  отже,  в  інтервалі  [a, b]  є  щонайменше  один
           дійсний корінь рівняння. Якщо інтервал [a, b] настільки малий, що на
           ньому лежить тільки один корінь, то він – інтервал ізоляції кореня.
                  Для  знаходження  за  цим  методом  кореня  хі  рівняння  f(х)=  0,
           відділеного  в  проміжку  [a,  b],  проміжок  ділять  навпіл.  Якщо  f((а  +
           b)/2)  =  0,  то  х = (а  +  b)/2  є  коренем  рівняння.  У  противному  разі

                                                                           42
   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47