Page 93 - 6703

яких послаблена комунікація з природою. Отже, для власного виживання вони мусять
наслідувати природу не за «тваринною», інстинктивною, а «неприродною» програмою
– здійснювати трудову діяльність.Отже, в таких міркуванням передумовою виникнення
людини вважається її відчуження від природи, розрив істотних зв’язків з нею. Їх
відтворення на основі позабіологічних процесів – праці і призводить до виникнення
людини.
Психоаналітичний підхід в поясненні антропогенезу
Цікавим є пояснення антропогенезу на основі психоаналітичної теорії. Для З.Фрейда
загадка виникнення соціальності пов’язана з заміщенням реального батька-ватажка
первісного стада міфічним звірем-пращуром – Тотемом. Становлення людини, за
З.Фрейдом, - це поява внутрішніх заборон (зокрема, на вбивство представників
власного роду) – совісті. Суспільство ґрунтується на почуттях провини та розкаяння.
Отже, сутність людської соціальності виявляється в моральних відносинах. Перші
форми моральності – почуття провини, муки совісті, вияви свободної волі стали
основоположним фундаментом, на якому ґрунтується людська культура.
Символічна теорія антропогенезу
Послаблення зв’язків з природою в процесі становлення людини відзначає і символічна
теорія антропогенезу. Хід пояснень з її позицій є наступним. Обмеженість
інстинктивної програми та поведінкове копіювання тварин створювали підґрунтя для
накопичення системи орієнтирів, які доповнювали інстинкти. Так недолік перетворився
в перевагу та особливі можливості в пристосуванні до довкілля.
Якщо міркувати таким чином, виходить, що важливим для становлення людини є
виникнення символів, які заміщають втрачену єдність з природою. Таке відбувається в
результаті культуротворення. Е.Кассірер визначає людину як «символічну тварину».
Він наголошує, що саме буття в символічних формах забезпечує специфіку та
цілісність людини. Вона залишається біологічним організмом. Однак людський світ є
інакшим, оскільки людина володіє символічним способом спілкування зі світом, на
відміну від сигнальних систем у тварин. Сигнали є частина фізичного світу, в той час
як символи мають функціональну цінність.
Е.Кассірер пояснює, що для первісного мислення складно розрізняти сфери буття та
значення. Вони змішуються, тому символ набуває магічної або фізичної сили. Однак в
подальшому розвитку культури відношення речей та символів прояснюється.
Відповідно, розрізняється можливість та реальність.
Отже, така концептуальна позиція демонструє, що соціальна програма людини постає з
потреби зберегтися, вижити, копіюючи тварин, що краще пристосовані до природи.
Тому у людини почала розвиватися особлива система – символи. Саме в них
закріплюються стандарти, форми поведінки, які «підказані» іншими тваринами.

76