Page 96 - 6703

фізіологічно людина має певні параметри, які визначають межі її можливостей, зокрема
схильність до певного виду діяльності.
Отже, можна погодитися з тим, що біологічне впливає на соціальне, що
біологічне є в основі соціальності людини. Однак таке зовсім не означає, що соціальне
не є чимось іншим, ніж біологічне. Ми б примітивізували наше уявлення про людину,
якщо б вважали, що все в ній визначається її біологічною основою. Її
тілесністю. Насправді соціальність людини є тим особливим, завдяки чому людина
може бути людиною
Протилежна позиція – коли визнається лише значення соціального в людині
ґрунтується як правило на аргументації, що еволюційний перехід від тваринного світу
до людського – це перехід в протилежність, перехід від природного стану до
соціального. Природне втрачає свій вплив на людину, в суспільстві діють соціальні, а
не біологічні закони. Людина стає людиною, якщо в процесі життя освоює соціальну
поведінку, вимоги та надбання цивілізації та культури. Тобто того, що є не природним,
а штучним – створеним людською діяльністю.
Дійсно, наше ставлення до навіть самих простих предметів побуту та й до
складних витворів людської практики, правила дій з ними визначаються не генетикою
та фізіологією людини, а традиціями та нормами соціального довкілля –
цивілізаційними, культурними, моральними, правовими, до яких людина прилучається
в процесі комунікації, навчання, освіти. Отже, це цілком обґрунтована позиція.
Однак, соціальність людини не означає, що біологічне в ній перестало існувати та
впливати на людину та її поведінку. Досить сказати, що народжується та помирає
людина тому, що приналежна до природного, біологічного світу, відповідно до дії
біологічних законів. Крім того, неповторна сукупність генів, що має кожна людина,
визначає її біологічну унікальність та задає потенційну можливість для
індивідуальності та неповторності особистості. Ситуації, в яких ми переживаємо сильні
емоції – негативні чи позитивні, супроводжуються прискоренням серцебиття, дихання
та зміною багатьох внутрішньобіологічних параметрів. Доведено, що стан організму
залежить він природних подій – магнітних бурь в атмосфері, рівня сонячної активності
тощо. Такі принципові ознаки соціальності людини, як свідомість, мислення пов’язані
зі складними структурами головного мозку та центральної нервової системи,
нейрофізіологічними, біохімічними процесами. Деструкція або патологічні зміни цих
структур можуть істотно позначитися на можливостях усвідомлювати та мислити.
Важко також довести, що виключно талановиті та геніальні люди - великі математики,
музиканти, художники, є такими внаслідок саме соціальних факторів –
зокрема, навчання, освіти та виховання, а не в результаті генетичних особливостей.
Складність визначити людину лише як соціальну пов’язана і з потребою
окреслити межу, за якою в процесі індивідуального розвитку ембріон людини стає
79