Page 97 - 6703

власне людиною. Вона виникла внаслідок широкого розповсюдження практики
штучного запліднення, коли було досить легко отримати доступ до людських
ембріонів. Постає досить складне біоетичне запитання: з якого моменту ембріон
людини повинен розглядатися як людський індивід? Загальнопринятої в сучасному
суспільстві позиції досі не існує. Наприклад, сьогодні домінуючим підходом у
визначенні є або ні людський ембріон людиною, є точка зору, що коли плід людини
набуває здатність відчувати, це вже людина. На основі експериментальних досліджень
був зроблений висновок, що плід людини починає відчувати на 18-25 тижні.
Отже, визнання соціальності людини не применшує ролі та впливу
біологічного, природного на її життя та поведінку. Зважаючи на те, що в людині
складно переплетені її біологічне з її соціальним, багато дослідників вважають, що
коректніше говорити про біосоціальність людини. Дійсно, без біологічних передумов
неможливі були б вихідні форми соціальності. Однак без соціуму неможливий був би
розвиток людини. В цивілізаційній історії взаємозалежність людського біологічного та
соціального як двох виявів цілого визначала силу та слабкість людини. Наприклад,
екологічні кризи природного та антропогенного походження становлять загрозу
біологічному існуванню людини, існуванню її як біологічного виду. Отже, на початку
ХХI ст., як і в далекій історії, біологічний стан людини, її існування істотно залежить
від стану природи. В той же час, захисні механізми, які дозволяють запобігти
знищенню людини, ґрунтуються на соціо-цивілізаційних, культурних та науково-
технічних засадах. Отже, існування людини забезпечується єдністю біологічного та
соціального.
Поняття людина, індивід, особистість
Поняття «людина» розкриває ті головні спільні риси та вияви, що притаманні всім
представникам людського роду. Воно вказує на суттєву відмінність людини від
природних істот. Однак, поняття «людина» не пояснює, чому люди є різними і в чому
вони є різними. Щоб схарактеризувати людські особливості, використовують поняття
«індивід» та «особистість».
Індивід – це один з представників людського роду. Відповідно, він має особливі
природні та соціальні властивості, які відрізняють його від інших людей. Люди
відрізняються їх біологічними особливостями – колір очей, ріст, психологічними
особливостями – емоційність, темперамент, психотип, соціальними – інтелект,
соціальна активність тощо.
Коли хочуть підкреслити неповторність сполучення всіх якостей індивіда,
вживають поняття «індивідуальність».Дійсно, кожна людина – неповторна, вона є
індивідуальністю. Тому розвиток людини можливий на основі виявлення та розвитку
саме індивідуальності людини. Загрозу існуванню суспільства становить шлях
«усереднення» людей, спроби зробити їхні дії та думки однаковими.
80