Page 72 - 6703

(житгеутворюючих і життєзберігаючих) потреб індивідів. Але це не означає, що
суспільство функціонує лише як економічна система. Суспільне життя в своїй сутності
є творчим процесом, процесом розвитку людьми соціальних умов свого життя. В цьому
процесі розвивається і сама людина, збагачуються її можливості, вдосконалюються
здібності. Така особливість людського буття визначається в соціальній теорії поняттям
«суспільне виробництво».
Суспільне виробництво не обмежується лише економічною сферою, матеріальними
виробництвом, воно є разом з тим і розвитком різноманітних суспільних відносин та
соціальних інститутів (тобто є виробництвом форм спілкування, процесом формування
і розвитку духовної сфери людства, суспільних форм свідомості (це так зване «духовне
виробництво»). Отже, основні сфери життєдіяльності суспільства в їх взаємозв'язку - це
і є реальний процес суспільного виробництва як виробництва життя, його умов і його
суб'єкта - соціального індивіда.
Соціально-політична сфера суспільства - це сфера, в якій здійснюється взаємодія
індивідів та соціальних спільнот, це сфера продукування способів і форм спілкування,
правил взаємостосунків між людьми. Ця сфера пов'язана з формуванням в історії
різноманітних соціальних систем, соціальних спільнот та інститутів (конкретно-
історичних суспільств, держав, класів, націй, численних соціальних груп), політичних
партій тощо. Однією з найважливіших функцій суспільства є функція організації,
упорядкування, нормалізації суспільних відносин. Саме регулятивну функцію
виконують соціальні інститути. Вони «обслуговують» всі сфери суспільства, забезпе-
чуючи соціальну консолідацію і стабілізацію життя всього суспільства. Соціальні
інститути - це і певні установи, і сукупність соціальних норм та культурних зразків, і
система поведінки, відповідна до цих норм. В залежності від сфер життєдіяльності
виділяють такі соціальні інститути: економічні (розподіл праці, власність, заробітна
плата тощо); політичні, або інститути влади (держава, армія, інститут права, партії,
профспілки та ін.); інститути в сфері культури (традиції і звички, мораль, інститути
освіти, сім'ї, церкви).
Духовна сфера є сферою духовного виробництва, процесом формування і
функціонування об'єктивних форм духовного життя -мистецтва, моралі, релігії,
філософії, культурних цінностей, суспільних цілей та ідеалів, науки, виховання, освіти.
Кожне суспільство в своєму розвитку грунтується на певній системі цінностей, норм,
ідеалів. Якщо ідеали суспільства, його культура, форми менталітету народу підпадають
під загрозу ерозії; то негативного впливу зазнають суспільні відносини, відповідним
чином трансформується цивілізація. Суспільне життя в будь-якій формі і на будь-якому
рівні визначається духовно-культурними чинниками, які не можна ігнорувати.
4.Проблема суспільного розвитку: джерела, типологія суспільств та
спрямованість історії
Загальносоціологічна теорія не може залишити поза увагою проблеми суспільного
розвитку - джерела саморозвитку людського суспільства, історично суперечливий
характер суспільного прогресу та його критерії, спрямування історії, історичну
типологію суспільства та інші. Більше того, перед
сучасною соціологією та іншими науками постає завдання розробки загальної

55