Page 68 - 6703

розподіл соціальних ролей, коли кожна людина не тільки подібна до іншої, але й
виступає разом з тим в ролі робітника, банкіра, фермера тощо. Основою взаємодії та
польового розподілу є необхідність задоволення матеріальних та духовних потреб.
Суспільство - це самі люди в їх суспільних відносинах. Всі суспільні явища є врешті-
решт результатом дій індивідів, їх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Суспільство є
системою спілкування, взаємозв'язків і взаємодій індивідів. Але разом з тим
суспільство є такою системою, що здатна до саморегуляції, до розвитку за власними
законами. Міжособиста взаємодія, що передбачає наявність регулятивних правил,
норм, звичаїв, призводить до появи відносно самостійних і незалежних від індивідів
форм суспільної інтеграції і регулювання відносин між індивідами, між соціальними
спільнотами, між людиною та природою. Виникають об'єктивні щодо людини
інститути держави, права, науки, ідеології, моралі і т. ін. Саме цей ін-терсуб'єктивний
простір, в якому живе і чинить індивід, визначає як його життя, так і мільйонів інших
людей.
Саме така суперечлива особливість суспільної реальності - бути продуктом взаємодії
індивідів, відбитком їх суб'єктивності (цілей, інтересів, бажань) і разом з тим незалежно
від них надлюдською силою - обумовлює специфіку соціальної закономірності
(соціальної детермінації), що якісно відрізняється від природних закономірностей.
Суспільні закони, на відміну від законів природи, виникають пізніше, реалізуються
тільки в свідомій діяльності людей, складніші за механізмом дії і в значній мірі
ймовірні. Це скоріше законотендєнції, в їх розгортанні реалізуються далеко не всі
потенції, можливості, а непередбачуваність багатьох подій є загальною закономірністю.
Суспільне буття та історія людства, оточуючий нас предметний світ складаються із
зусиль конкретних індивідів, є результатом їх діяльності. Проте сам цей результат стає
об'єктивною передумовою людського існування. Отже, те, що має назву «соціальної
детермінації», є фактом залежності людей від продуктів та результатів їх власної
діяльності. Із сукупної взаємодії індивідів розвиваються нові об'єктивні історичні
обставини, які, в свою чергу, визначають наступний розвиток людства. Тим самим
закономірних тенденцій суспільного розвитку без діяльності людей не існує. Люди
знаходяться в залежності від об'єктивних умов і обставин життя, але разом з тим
ствопюють і змінюють ті обставини.
2. Системний підхід до суспільства в соціології. Поняття соціальної системи
Суспільство є складним соціальним утворенням, всі елементи якого миють свою
власну розгалуженість на складові. Такі об'єкти можна дослідити лише засобами
системного аналізу.
З тим фактом, що суспільство є надскладною системою, яка розвивається на власній
основі, погоджуються практично всі мислителі минулого і теперішнього часу. Але
спеціальна розробка системного методу і використання його в соціології є безперечним
теоретичним досягненням науки XX століття. Найбільшого поширення системний
підхід в соціології набув у другій половині XX ст. (хоча системні уявлення можна
знайти вже в соціальній теорії К.Маркса). Саме як систему розглядають суспільство
Т.Парсонс, Ю.Хабермас, Н.Луман, Р.Дарендорф, Дж.Тернер та інші.
Основним поняттям системного підходу є поняття системи. Система -це певним

51