Page 66 - 6703

Суспільство, суспільний, соціальний — поняття широко відомі. Латинське дієслово
«соціо» означає зв'язувати, об'єднувати, починати спільну працю. Звідси - первісне
значення суспільства як спільноти, союзу, співтовариства. Але поняття суспільства не
тотожне з поняттям людської спільності. Хоча, безумовно, суспільсіво складається з
певних спільнот і навіть зароджується саме з них, як система міжособистих зв'язків.
Спільнота є формою сумісного буття або взаємодії людей, зв'язаних спільним
походженням, мовою, долею або поглядами. Перші об'єднання людей грунтувалися на
родинних і сусідських зв'язках, на звичці, на взаємному тяжінню і почуттях симпатії
один до одного, врешті- . решт через страх залишитися наодинці перед загрозою ззовні.
Але з поступом історії, із зростанням населення, з ускладненням системи спільного
життя виникають певні соціальні структури, що набувають власних законів розвитку.
Вони підтримують цілісність та єдність суспільства, забезпечуючи його стабільність і
можливість саморозвитку.
Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності
людей відокремлюватися від природи, зберігаючи разом з тим зв'язок з нею. В
суспільно-філософській та соціологічній літературі виділяють три групи факторів
саморозвитку суспільства:
- трудова діяльність людей;
- соціальність, колективний характер людського життя, субстратом якого є
культура, надбіологічна форма наслідування;
- духовний потенціал людства (наявність свідомості, інтелекту, пізнавальної
діяльності).
Суспільство визначається в соціології як системно організована сукупність всіх
форм і способів взаємодії і об'єднання, що породжується доцільною і цілеспрямованою
діяльністю великих груп людей. В такому широкому значенні суспільство включає в
себе все, що відрізняє цю систему від природних явищ і дозволяє розглянути створену
людиною реальність як особливу форму руху матерії.
Щоб зрозуміти феномен суспільства, потрібно визначити характер закономірностей,
що об'єднують людей в єдине ціле, в суспільний організм. Суспільство як система
взаємодії людей визначається певними внутрішніми суперечностями - між природою і
суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю.
Ці зв'язки стали основою для розробки різноманітних соціологічних концепцій
суспільства. Одні з таких теорій нехтують якісною різницею між суспільством і
природою (натуралістичні концепції), інші - абсолютизують її (ідеалістичні вчення).
Так, для першого - натуралістичного підходу - характерним є розгляд суспільства, як
продовження закономірностей природи, Космосу. Суспільно-історичні зміни і відмінні
риси того чи іншого суспільства пояснюються географічним середовищем, природно-
кліматичними характеристиками, ритмами сонячної активності і космічних
випромінювань, специфікою людини як природної істоти, її генетичними, расовими,
статевими особливостями. На думку представників соціобіології, всі форми суспільної
поведінки людей мають біологічну основу, саме природні сили, хоча окультурені і під-
коректовані цивілізацією, є базовими в формуванні людського суспільства.
Інший — ідеалістичний підхід — спрямований на аналіз духовних проявів

49