Page 62 - 6703

проблеми необхідно розглянути основні характеристики істини: об'єктивність, абсо-
лютність, відносність, конкретність і перевірка практикою. Кожна істина, оскільки
вона досягається суб'єктом, є суб'єктивною за формою і об'єктивною за своїм змістом.
Абсолютизація моменту суб'єктивного в наших знаннях веде до суб'єктивізму, аг-
ностицизму. На противагу цим хибним поглядам наукова філософія виробила поняття
об'єктивної істини.
Об'єктивна істина — це такий зміст знань, який не залежить ні від окремої
людини, ні від людства в цілому. Об'єктивність істини ніяк не означає її незалежність
від інтересів і потреб людини. Навпаки, істина завжди була і залишиться однією з
найважливіших гуманістичних цінностей людини.
Визнання об єктивної істини зумовлює необхідність визнання в тій чи іншій формі
абсолютної істини. Абсолютна істина означає повне, вичерпне знання про щось. У
принципі таке знання можливе Але оскільки розвивається не тільки пізнання, а й його
об'єкт — навколишній світ, то людство може тільки наближатися до нього. До аб-
солютних істин можна віднести достовірно встановлені факти, дати подій, народження
й смерті тощо, але такі істини не становлять пізнавальної цінності, їх просто називають
вічними істинами. Абсолютна істина — в широкому розумінні — це всеосяжна істина
про реальність у цілому, або реальність окремих її фрагментів. Важливо визнати, що
абсолютна істина існує як момент пізнання. Абсолютна істина складається із суми
відносних істин. Відносна істина вказує на обмеженість правильного знання про щось.
Наприклад, тіла складаються із атомів, вода кипить при температурі 100° тощо. У
кожній відносній істині є зерно, елемент абсолютної. Абсолютизація моменту
абсолютного в наших знаннях веде до догматизму, «омертвіння» знань, а
абсолютизація відносного — до релятивізму (лат. — відносний), тобто до
агностицизму, фактичної відмови від пізнання.
З аналізу діалектики абсолютної і відносної істини виводиться і наступна її
фундаментальна характеристика — конкретність.
Конкретність істини — це така її ознака, за якою істинність того чи іншого
твердження залежить від умов, місця та часу, а також тільки в певній визначеній
теоретичній системі, системі відліку тощо. Абстрактна постановка питання про
істинність того чи іншого твердження призводить до невизначеного рішення. Так, на
запитання взагалі: «Корисний чи шкідливий дощ?» — отримаємо відповідь — «і
корисний, і шкідливий». Отже, абстрактної істини немає, істина завжди конкретна.
Практика, як критерій істини, її абсолютний і відносний характер
Яким же чином ми можемо переконатися, чи правильні наші знання, чи помилкові? У
кінцевому підсумку це досягається за допомогою практики. Практика різноманітна —
від повсякденного життєвого досвіду до складних наукових експериментів. Вона є
основою пізнання, його рушійною силою, об'єктивним критерієм істини. Якщо предмет
під час його використання проявляє себе так, як передбачалося, то це означає, що наші
уявлен ня про нього правильні. Практика історично розвивається у практика виступає і
як абсолютний і як відносний критерій. Про цю та інші проблеми пізнання студенти
більш докладно дізнатися з рекомендованих підручників.

45