Page 159 - 6703

Виховання - це діяльність, яка передаючи новим поколінням суспільно-історичний
досвід, спрямована на формування особистості, її підготовки до суспільного життя і
продуктивної праць Це процес цілеспрямованого, систематичного формування
особистості згідно з діючими у суспільстві нормативними моделями. Від загальної
соціалізації виховання відрізняється, перш за все, наявністю мети. Кожного змалку
виховували вдома у сім'ї, у дитячому садку, в школі, в інституті, кожного змалку вчили
розумному, доброму, вічному, але чомусь процес соціалізації у кожного йшов своїм
шляхом, тому з підростаючого покоління виходять як добрі, порядні люди, так і
негідники, злочинці тощо. Отже, процес соціалізації може позитивно впливати на
виховання, і тоді формується гідна особистість, але може піти всупереч вихованню і
звести його результати нанівець.
Ефективність виховання залежить від того, чи збігаються між собою виховні ідеї,
об'єктивний розвиток життя та конкретні умови життєдіяльності людини. Років
двадцять тому, виховуючи дітей, їм говорили, що купити дешевше, а згодом продати
дорожче - це негативне явище, яке зветься спекуляцією, і засуджується суспільством,
дане виховання мало свій ефект. Сьогодні виховувати у такому дусі буде зовсім
неефективним, бо ця діяльність вже не засуджується суспільством, не є негативною і
називається бізнесом. Але все ж таки головною метою виховання повинно бути
навчання дитини розрізняти добро і зло та вміти слідувати за добром, а не за злом. Тут
взагалі постає ціла низка проблем педагогічного та психологічного складу, але
результат виховання дуже важливий для соціології і для всього суспільства. Тільки за
наявністю позитивного результату виховання може сформуватися особистість, яка буде
протистояти будь-яким негативним соціальним чинникам. Така людина не
здійснюватиме аморальних вчинків, не стане на злочинний шлях, і суспільство в цілому
від цього виграє. На жаль у кожному суспільстві зло так приваблює багатьох, що весь
час залишається місце для порушників норм поведінки.

4. Поведінка особистості. Соціальна активність

Поведінка особистості - це зовнішній прояв діяльності, у якому виявляється
конкретна позиція людини. Це вчинки, дії індивідів, які можна спостерігати зовні, їх
певна послідовність, яка тим чи іншим чином зачіпає інтереси інших людей чи їх груп.
Поведінка людини визначається соціальними нормами, правилами, які відбивають
певні вимоги суспільства до особистостей. За відсутністю або недостатністю чіткої
моральної регуляції поведінки індивідів у суспільстві, що Е. Дюркгеймом було названо
аномією, існує певне безладдя, бо нема чітких правил, згідно з якими повинна
належним чином діяти кожна особистість. Але й при існуванні цих правил все рівно
існують всілякі відхилення поведінки від встановлених норм. Такі відхилення
називаються девіацією. Частіше всього девіантну поведінку характеризують як
негативну, як відхилення в один бік (аморальність, злочинність тощо), але девіація
може бути як негативною, так і позитивною. Без певного відхилення від встановлених
норм не може з'явитися ніщо принципово нове. Отже, творчість сама по собі
передбачає позитивну девіантну поведінку, відступ від загальноприйнятого. І саме

142