Page 127 - 6703

І, нарешті, легальне володарювання базується на системі правил, законів, на вірі в
закон. У правовій державі підкоряються не особі, а закону як ті, що керують, так і ті,
ким керують.
М. Вебера вважають засновником формальної соціології, представниками якої були
Г. Зіммель і Ф. Тьонніс.
Г. Зіммель (1858 - 1918) вважав, що суспільство - це не сукупність соціальних дій
індивідів (як вважав М. Вебер), а соціальних відносин і міжособистісних взаємодій лю-
дей. Людина у суспільстві розвиває свою індивідуальність разом зі збільшенням
соціальних груп. Одночасно іде процес відчуження, бо розвивається грошове
господарство. Гроші - єдине мірило свободи: усе продається. Таким чином гроші
знищують природу речей, людини, спустошуючи її духовний світ і руйнуючи
особистість.
Г. Зіммель, попередник символічного інтеракционізму, вважав, що суспільство
можливе як сукупність взаємодії форм і змісту, тобто історично зумовлених цілей і
мотивів людських взаємин.
Ф. Тьонніс (1855 - 1966) розробив вчення про спільноти, що існують завдяки волі
людей, які бажають жити разом. Існують два типи волі: природна і розумова
(раціональна). Відповідно до них утворюються два типи спільнот. Розвиток іде від
спільнот до суспільства.
Отже, представники цієї школи вважали закони природи і суспільства не
тотожними, тому соціологія повинна поєднати методи цих двох напрямів науки. Вони
вважали, що людські знання не об'єктивні, соціологічна теорія і реальність - різні речі,
тому ми можемо пізнати лише причини подій, але не можемо прогнозувати майбутнє.
Поява згаданих нових напрямів у соціології ускладнила і значно розширила межі
дії соціологічної науки, сприяючи зростанню її самостійності. Соціологія наблизилась
до конкретної людини з її тривогами, бажаннями, проблемами. Крім появи нових
теоретичних напрямів, на другому етапі розвитку соціології було закладено основи
емпіричної соціології, її перший етап розвитку припадає на час від 1895 р. до 20-х pp.
XX ст. Основоположниками цього напряму вважають двох американських соціологів
В. Томаса (1863 - 1947) і Ф. Знанецького (1882 - 1958), які вивчали проблеми
адаптації польських емігрантів у Америці на основі вивчення їх листів та щоденників.
Але справжній бум розвитку цього напряму припадає на більш пізній час.

3. Бурхливий розвиток емпіричної соціології (середина XX ст.)

У США соціологія з самого початку розвивалась як університетська наука. У 1892
р. у Чиказькому університеті відкрито першу в світі кафедру соціології. її керівником
був Дж. Смолл. У 1901 р. соціологія викладається в 169 навчальних закладах (у 1980 - у
250 університетах і коледжах). Майже з самого початку соціологія тут розвивається
здебільшого як емпірична наука. У 1910 р. проведено більше трьох тисяч емпіричних
досліджень. (У сучасній Америці на соціологічні дослідження виділяється більше 2
млрд. доларів у рік, з них 50 % вносить уряд, а 50 % - приватний бізнес).
Починаючи з 20-х років, у США з'явилося декілька наукових шкіл емпіричної

110