Page 130 - 6703

наслідком соціальних дій. А Г. Блумер додав до цієї думки те, що сконцентрував свою
увагу на індивіді. Людина-діяч є частиною колективної дії, бо вона взаємодіє з
оточуючими. Ці колективні дії весь час змінюються. Отже, представники цього
напряму розуміють суспільство як символічну взаємодію людей та їх груп. Вона
сповнена внутрішніх суперечностей, почуттів та емоцій людей. У цій взаємодії люди
конструюють об'єкти і змінюють навколишнє середовище.
Феноменологічна соціологія - дослідження духовних цінностей - є різновидом
«розуміючої» соціології М. Вебера. Ії прибічники вважають, що суспільство - явище,
яке постійно створюється і відтворюється у процесі духовної взаємодії людей.
Засновник цього напряму – австрієць А.ІІІюц (1899 - 1959) вважав, що соціальний світ
– це повсякденний світ, який тлумачиться людьми як світ сенсів, уявлень людей про
об'єкти світу.
Завдання соціології - відкривати і систематизувати принципи організації
повсякденного життя людей. Акцент робиться взаємодії. Основні принципи
феноменологічної соціології:
- соціальна реальність - існуючий до нас інтерсуб'єктивний світ;
- люди прилучаються до цього світу завдяки досвіду модії з іншими людьми;
- соціальна дія - осмислена поведінка людини у ії духовній взаємодії з іншими
людьми.
Інтегральна соціологія (у деяких підручниках її називають «інтегративною»). Її
засновник російсько-американський соціолог П. О.Сорокін (1889- 1968) вважав, що
суспільство - сукупність людей, які спілкуються і взаємодіють в одному соціальному
просторі. Елементами взаємодії є індивіди, акти (дії) і провідники спілкування
(символи, інтеракції), мова, музика, мистецтво, гроші тощо. Завдання соціології -
досліджувати соціальні явища, які можна і спостерігати, тобто поведінку людей. На
думку П. О.Сорокіна, існує така послідовність суб'єктів суспільства: особа - група -
суспільство - культура. Суспільство треба реформувати, для цього потрібні соціальна
аналітика, соціальна механіка, соціальна генетика, соціальна політика.
Інтегральною соціологією П. Сорокін намагався об'єднати все позитивне з інших
теоретичних напрямів науки. Він вірив у те, що завдяки конструктивній діяльності
соціології у світі можна досягти міцного і тривалого миру. Для цього лише потрібно:
докорінно переоцінити більшість сучасних культурних цінностей, поширити і
впровадити їх у кожній державі, обмежити суверенність усіх держав щодо війни і миру,
заснувати вищу міжнародну владу, яка б мала право обов'язкових і примусових рішень
в усіх народних конфліктах.
П. О. Сорокіна вважають одним з провідних соціологів XX ст. У своїх роботах він
визначив характер і основні напрями розвитку сучасної соціології, а також дав
характеристику західній соціології XX ст. На його думку, їй притаманні:
інтернаціоналізація, експертизація, фактографізація, академізація, диференціація і
соціологізація інших наук. Отже, він відмітив факт всесвітнього поширення соціології
як науки, ствердження її як однієї з основних, залучення її для вирішення все більшого
кола питань, зростаючу точність фактів, що нею використовуються, об'єктивність їх
оцінки та особисту розгалуженість і всезростаючий вплив на інші науки.

113