Page 129 - 6703

За Р. Мертоном навпаки треба зосереджувати увагу на дисфункціях, відхиленнях
від порядку, і таким чином попередня концепція доповнюється. Виходить, що повна
функціональна єдність, на яку сподівався Т. Парсонс, буває рідко, тому треба дослідити
ступінь інтегрованості суспільства.
Структурно-функціональний аналіз суспільства можна виразити у наступних
пунктах:
- суспільство - система взаємопов'язаних структур, усі елементи якої виконують
свої функції;
- соціальні інститути - частини соціальної системи, впливають на функціонування
всього суспільства;
- індивід - основний елемент системи, який входить до соціальної структури через
соціальну роль;
- суспільне життя залежить від солідарності індивідів;
- в основі суспільного життя лежать норми і цінності, воно включає в себе
обов'язки людей і соціальний контроль;
- соціальні системи інтегровані і тяжіють до стабільності, дисфункції у суспільстві
- це патологія (відхилення від і норм), яку повинна подолати соціологія.
Теорія конфлікту протилежна попередній: ідея соціальної рівноваги замінюється
ідеєю соціальних змін.
Американець Ч. Р. Міллс (1911 - 1962) одним із перших піддав критиці концепцію
Т. Парсонса, так як вважав, у реальному житті поруч зі стабільністю існує
нестабільність. Інший американський вчений Д. Козер (1913) розвинув думку про
позитивну роль конфлікту. Підтримав це положення і німецько-англійський соціолог Р.
Дарендорф (1929) який вважав, що кожне суспільство постійно змінюється, у ньому
постійно існують конфлікти. Будь-який елемент суспільства сприяє його інтеграції та
змінам, кожне суспільство базується на насильстві одних його членів над іншими.
Влада завжди в антагонізмі з підлеглими і неминуче породжує конфлікт. Отже,
конфлікт - природний стан суспільства, який є рушійною силою історії. Звідси
висновок: треба вміти регулювати конфлікти.
Основні положення теорії конфлікту:
- соціальні системи «розриваються» протиріччями і прагнуть до змін;
- в основі суспільного життя - непримиренні інтереси, тому конфлікт - це
органічний стан соціальної системи;
- соціальні конфлікти сприяють адаптації суспільства до змін і прогресу;
- соціальні конфлікти вимагають соціального контролю, це і є завданням соціології.
Символічний інтеракціонізм намагається подолати протиставлення людини і
суспільства. Його послідовники визнають пріоритет соціального над індивідуальним.
Такі його представники, як американці Д. Мід (1863 - 1961) та Г. Блумер (1900 - 1987)
вважали, що індивід поєднується з суспільством через взаємозв'язок з іншими людьми.
Взаємодія відбувається за допомогою символів (жестів, мови). Отже, основною
категорією соціології треба вважати «соціальний процес», який ототожнюється з
постійною зміною і розвитком. Усе, що є у суспільстві - наслідок соціального процесу
взаємодії індивідів, у якому сам індивід стає особистістю. Тобто людина, за Д. Мідом, є

112