Page 125 - 6703

знань про її психологію.
Для всіх представників концепції «соціологічного психологізму» притаманно
зведення соціального до психологічного, що нібито є основою всіх соціальних явищ.
Крім того, Л. Уорд висловив зовсім новий погляд на еволюцію. Він вважав, що
механізм еволюції змінюється з часом: спочатку існує період природної еволюції
(генезис), коли розвиток іде без відчутного впливу людини. Згодом настає період
свідомої, цілеспрямованої еволюції (телезис), який є унікальним за своєю природою, бо
формується свідомим намаганням людей. Етапи цих періодів складаються з
«космогенезиса», що охоплює весь світ, з часом його доповнює «біогенез» - новий
еволюційний механізм, пов'язаний з виникненням життя, розвиток якого складає ще
новіший механізм еволюції - «антропогенез» (становлення сучасної людини завдяки
втіленню у ній розуму, свідомості). І нарешті, люди, організовуючись у суспільство,
створили найновіший еволюційний механізм, названий «соціогенезом», який шляхом
планування, передбачення, конструювання майбутнього відкриває зовсім нові
можливості соціальних змін. Еволюція тепер спрямовується людським інтелектом.
Необхідно відмітити, що на другому етапі розвитку соціології з'явилася і критика
еволюційного прогресу. Першим, хто висловив сумнів щодо однозначного прогресу
еволюційного розвитку, був Ф. Тьонніс.
Г. Лєбон першим дав визначення натовпу, трактуючи його як групу людей,
охоплених спільними настроями, прагненнями й почуттями, які «заражені» спільною
ідеєю, відчувають непоборність власної сили і всемогутності, втрачають почуття
відповідальності, одержимі нетерпимістю, догматизмом, схильністю до навіювання і
готові до імпульсивних дій та бездумного слідування за лідерами. Наслідком
передування людини у натовпі є втрата нею інтелекту, індивідуальності, і це може дуже
негативно позначитися на різних подіях у суспільстві. Г. Лєбон вважав, що початок XX
ст. є початком нової ери - ери маси, натовпу і це знаменує початок занепаду цивілізації.
У 1908 р. у своїй книзі «Психологія соціалізму» він пророкував перемогу соціалізму з
усіма його негативними наслідками. Зараз дивно усвідомлювати наскільки реально
відбулося його пророцтво. Він не вгадав тільки місце, де переможе соціалізм, вказуючи
найбільш вірогідною країною Італію.
Отже, на початку другого етапу розвитку соціології „схрестили свої мечі» два
напрями, які відстоювали дві крайні позиції щодо погляду на соціальне. Одні вважали
його природним, інші - психологічним. Це протиріччя і протистояння було пізніше
вирішено вченими, які зрозуміли обмеженість позитивістських і психологістичних
поглядів. Одним з таких вчених був видатний французький соціолог Е. Дюркгейм
(1857 - 1917). Центральним пунктом його наукового соціологічного методу було
визнання об'єктивної реальності соціальних фактів. Він був послідовником
позитивізму, але в його теоріях вже були помітні дві нові тенденції:
- позитивістський натуралізм - соціальні факти слід розглядати як речі, суспільство
- як організм, частини якого виконують певні функції. Отже, існують суспільства
нормального типу і патології;
- специфічність соціальної реальності - її елементи, соціальні факти, це і є
суспільство і предмет соціології. Колективні уявлення у суспільстві переважують

108