Page 119 - 6669

2. Підприємство має розробити таку систему
внутрішнього контролю, яка б забезпечувала достатню
впевненість у тому, що фінансову звітність подано об’єктивно.
3. Систему внутрішнього контролю не можна розглядати
як повністю ефективну, якщо під час її створення не було
враховано умов розробки і особливостей майбутнього
практичного застосування.
4. Мета і завдання внутрішнього контролю не залежать
від методів обробки інформації (автоматизованих чи ручних).
Перелічені концепції дають змогу дійти певних висновків
про основні правила, яких доцільно дотримуватися у вивченні
системи внутрішнього контролю. По-перше, аудитор не несе
відповідальності за неточності, що виникають в обліку клієнта
через помилки персоналу і недосконалість внутрішнього
контролю. По-друге, аудитор повинен використовувати
необхідні процедури, спрямовані на глибоке вивчення системи
внутрішнього контролю незалежно від форми обліку і
способів обробки інформації.
Знання цих правил дає змогу аудиторові правильно
планувати і спрямовувати роботу та чітко розподіляти сфери
відповідальності аудиторської фірми й адміністрації
підприємства-клієнта.
Безпосередньо від аудитора залежить лише ризик не
виявлення (РН), який є ризиком того, що помилки в обліку і
звітності клієнта не буде виявлено аудитором під час
перевірки. Зменшення цього ризику можливе у випадку
отримання більшої кількості аудиторських доказів і
ретельнішого дослідження обраних для перевірки джерел
інформації.
Деякі аудиторські фірми та окремі зарубіжні автори
ризик невиявлення поділяють на два компоненти: ризик
аналітичного огляду та ризик тестів оборотів. Такий поділ
зумовлено використанням у зарубіжній аудиторській практиці
двох основних категорій тестів аналітичного огляду і тестів

155